Твір за картиною т.г шевченко пастух

Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка. 

Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана. 

Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо. 

Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні. 

Чи є люди, які не знають зайця!Мабуть ні.Зайчика знають і дорослі і маленькі діти.Без нього не обходиться ні одна казка про тварин.Але чому його змальовують як боягуза.Нічого він не боягуз.Просто завдяки своїй лякливості він рятується від  ворогів.Зайчик має сіреньке з рудуватим відтінком хутро.Але чому одні зайці взимку біленькі,а інші сіро-руді!Мабуть тому,що існує 2 віди зайчиків.Зайчик-русак,на зиму хутро міняє на світлішиньке і густішиньке.А є ще зайчик-біляк.Цей заєць на зиму змінює хутрона біле,тільки кінчики вух залишаються чорненькими.Всі зайці мають довгіі рухливі  вухоньки.Це,мабуть тому,що в них добрий слух.А ще в них коротенький хвостик ,а задні ножички довші за передні.Зайці рослиноїдні тварини.Здавалося б що ж їдять малята!Виявляється,що малят вони годують молоком.Ось така ,ця, гарненька тваринонька.  !-замінити на знак питання.

Твір-опис «Зимовий ліс»

Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.

Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.

Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.

Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу гає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.