Написати фантастичний твір на українській мові

Кожен з нас любить своє місто.
Мені сниться сон.Я бачу місто красивим і сучасним...
На вулицях і площах б'ють чудові фонтани.Один кращий за іншого.Я йду по просторій чистій вулиці,тротуари викладені різнокольоровою плиткою.Але тут посеред вулиці я бачу монстра.Він стоїть і кришить за собою попкорн і просто байдуже ставиться до місцевої красоти...(Ну а далі за фантазією

1. Душа болить за рідну Україну. Душа болить за рідну цю країну. Як забирають її в нас, і як влада віддає наказ. Коли нема за що купити хліба, старим дідам і старим бабусям. Не можу я сказати навіть слово, воно все рівно право голосу втратило давно. Як подивлюсь які будинки в президента, і бідно як живуть в селі моїм. Одразу за душу хватає біль жорстокий, за Україну рідну тяжкий біль. Як помирають люди у лікарнях, і як благають про копійчину матері, благають же вони не заради себе заради хворої дитини, а грошей не хвата. Душа болить за рідну Україну, не та вже країна за яку воювали в 43-му.

 А Михайло мені сказав, що ви збираєтесь їхати, аж туди де зовсім немає лісів (М. Стельмах). 2. З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривог,и я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала собі клапоть сонця (М. Стельмах). 3. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 4. Дід Терентій щоразу над новою худобинкою мудрує, щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю (М. Стельмах). 5. Назбираю цвіту аж на цілий срібний карбованець, бо дуже люблю, коли є багато зошитів (М. Стельмах). 6. І бійці відразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар). 7. У Єгора і тепер зберігається рушник, який подарувала мати, щоб не забував рідної домівки (М. Стельмах)