Твір-роздум на тему "роль однорідних членів речення у висловлюваннях"

однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

Наша україна — справжня скарбниця героїв і видатних людей. це хоробрі козаки і козацькі ватажки, талановиті письменники, поети і художники, переможці великої вітчизняної війни, борці із чорнобильським лихом, перекладачі, вчені і журналісти.кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії — минулого і сучасного, зазирнути у майбутнє. це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох, її краса і художня довершеність захоплює і дивує, викликає повагу і гордість за український народ, його славетну історію. не можна без хвилювання читати народні , легенди, перекази, поринати у світ казок, слухати героїчні думи та чарівні пісні.  із рядків історичних пісень постають перед нами славні герої — самовіддані сини україни, що серцем і шаблею боронили рідну землю, як казав м. стельмах. вони, ці непереможні герої, і зараз наче серед нас, бо словом безіменних авторів вони, як спалах, освітлюють душу, сколихують високі громадські почуття, наповнюють серце безмірною любов'ю до рідної землі. ми не знаємо авторів цих історичних пісень, але низько вклоняємося їм за слово правди і пам'яті, за те святе почуття, котре вклали вони в наші душі, душі читачів цих перлин народної творчості. історичні пісні часто виступають як своєрідний художній історичний документ окремої епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи іншу подію.

Краще жити в місті чи в селі? Питання, на яке немає однозначної відповіді. Особливо, якщо починати пригадувати всім відомі прислів"я на кшталт: краще там, де нас немає, або: де народився, там і згодився.

Хоча, ні, відповідь знайти можна, вона лежить у статистичній площині і свідчить, що з року в рік кількість сільського населення зменшується, а міського - зростає.

Але статистика - то суха наука, а ми всі - люди з душею та власними уподобаннями. Тим-то кожний має вирішувати це питання сам для себе.  Всі ми різні. Комусь до вподоби тихі левади, розлогі лани і яблуневі садки. Когось вабить гамір великого міста з його підприємствами, супермаркетами та нічними клубами.

Я вважаю, що краще за все жити там, куди тебе кличе саме життя та твоя власна вдача. Але при цьому я віддаю перевагу тому місцю, де я народився, де жили мої предки і де їх поховано.