Написать диолог на тему " что такое счастье" ?

- каким тебе видится счастье? - счастье? не знаю. хотя, в последнее время я часто представляю, что на земле нет людей. совсем. есть все, но нет социума, и вот тогда я чувствую себя счастливым. только представляя это, я начинаю дышать полной грудью, улыбаться, светиться. мне становится так интересно. я и природа. - разве это нормально думать о таком? - более чем. ты ведь спросил о счастье, а оно мне видится именно таким.- странно. я боюсь остаться один. все мои радости связаны с людьми.- у каждого свое счастье. твое не может быть моим, а мое никогда не станет твоим. но именно без людей и их оценок я понимаю, какое счастье мое.

счастье ! счастье состоит из верной дружбы ! из любви , взаимопонимания ! из улыбок , добрых и радушных ! из заветных , сбывшихся желаний ! из удач, здоровья и надежды ! из подарков и цветов прекрасных ! из признаний , искренних и нежных ! я от всей души желаю тебе -- счастья !

Объяснение:

Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.

Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.

Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?

Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.

Відповідь:

Хорошист

Ось і настав день прощання з початковою школою. За ці 4 роки ми багато чому навчилися не тільки писати і читати, а й виступати і брати участь в конкурсах.

Пам'ятаю як вчителька спочатку вчила нас писати літери, а потім вже слова і пропозиції. А з математики ми спочатку вчили як писати цифри, а потім вже вирішували приклади. Якщо порівняти, то, що ми проходили в 1 класі і то, що зараз так тоді було дуже легко. З кожним класом все складніше і складніше! Якщо у мене, щось не виходить я не кидаю справу! Я намагаюся його зробити до кінця, а якщо не виходить самої, то до у батьків.

4 роки непомітно промайнули. За цей час я звикла до свого класу. Сподіваюся, що після початкової школи не кто не розійдеться в інші школи. А якщо хтось піде так ми зможемо гуляти по вихідним і на канікулах.

Хочу сказати вчителька за весь її праця протягом 4 років.

Прощай початкова школа! Здрастуй середня!

Пояснення: