Твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання улюбленої справи. план: 1. чим приваблює мене цей трудовий процес. 2. як я до нього готувалась. 3. вдалий початок справи -- запоруха успіху. 4. які дії і в якій послідовності виконувала. 5. результати моєї роботи. 6. чи принесла робота задоволення. орінтовані теми: 1. як ми збирали урожай яблук. 2. шпаківня. 3. моя улюблена страва. 4. бабусені пиріжки. 5. як я пекла торт. 6. мама шиє. 7. млинці. , . нужно.

  Твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання улюбленої справи:

  Я дуже люблю готувати смачні страви. Моя найулюбленіша страва - це піца. Я навчилась її робити не так давно, проте вже сьогодні у мене не виникає труднощів. Спочатку я підготовлюю продукти, а потім починаю готувати тісто. Вдалий початок справи - запорука успіху.

  Поки підходило тісто, я нарізала грибочки, помідорчики, натерла сир. Далі я розкатала тісто, змазала його смачним томатним соусом. Зверху поклала гриби, помідори, тертий сир. Духовка вже була максимально розігріта, тому вже через 10 хвилин я дістала смачну та запашну піцу. Ця робота приносити мені задоволення, адже я роблю всіх рідних щасливими.

ответ: культура. ми часто чуємо та вимовляємо це слово, але не завжди чітко розуміємо його значення. культура включає в себе багато складових. це і поведінка, і ставлення до оточуючих і власна обізнаність…

то чи можна вважати культурною сучасну людину? на мою думку, зовсім не кожен з нас взагалі розуміє значення цього слова. часто доводиться спостерігати за підлітками, які можуть дозволити собі нецензурно висловлюватися,  сміятися та голосно розмовляти у громадському транспорті чи в інших місцях громадського користування. хіба ж можна їх вважати культурними? вони взагалі не виконують найелементарніших норм поведінки. те ж саме можна сказати про тих, хто смітить на вулицях, грубить старшим, не поступається місцем у транспорті… це все, як не дивно, культура. культура поведінки, без якої неможливо стати самодостатньою та цілісною особистістю.

буває й інакше. нібито вихована і культурна людина. з усіма ввічлива, і бабусі місцем поступиться, і з сусідкою привітається, а вдома… вдома родина страждає від поведінки цієї людини. вона може нагрубити, образити близьких ні за що, зіпсувати всім настрій з самого ранку і спокійно йти на навчання чи на роботу. найчастіше так поводяться саме підлітки, але буває, що і дорослі вдома не вважають за потрібне стримуватися. таких людей, звичайно, не назвеш культурними, адже їхня невихованість і безкультурність появляється з найближчими і найдорожчими людьми.

  то яка ж роль культури в житті людини? на мою думку, величезна. можна бути освіченою людиною та багато знати, та якщо ти не будеш вміти спілкуватися, не знатимеш елементарних правил культури поведінки, то навряд чи зможеш чогось досягти. звичайно, зустрічають по одягу, але подальше спілкування можливе лише тоді, коли людина має певні навички, і культура в цьому дуже є.

у більш загальному, широкому значенні слово «культура» означає культурні надбання нашого народу. але, на мою думку, ці значення нероздільні. адже людина, яка не дотримується культури поведінки навряд чи оцінить будь-які культурні надбання. все велике починається з малого, і саме з кожного з нас починається культура нації. а сьогодні ознаки цієї «культури» можна побачити майже скрізь. на скількох історичних пам`ятках, будь це пам`ятники, палаци чи просто будівлі, які належать до національного надбання українців, залишили свої «відбитки» наші сучасники? це і різноманітні написи різного змісту (по типу «тут був вася»), і графічні зображення, яким тут явно не місце… 

не знаю чти в форматі зно

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р.[1] Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 р.[2] Монастирське життя зосереджене в Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією національного заповідника, державних музеїв і Української православної церкви Московського патріархату.