Вільне есе на тему мій вибір здоровий спосіб життя

кожного дня ми відкриваємо для себе нові горизонти життя і вдосконалюємо свої навички і знання. як у наш час, коли техніка і наука з кожним днем крокують у майбутне, так і в минулому, з суспільством з консерватимними і ліберальними ,   твердження "вчитися ніколи не пізно" не втрачає свою актуальність. 

людина, яка б вона не була, кожен день використовує безліч інформації. і що буде, коли вона вирішить, що їй досить навчатись і що вона вже розумна? а буде те, що вона просто втратить своє розуміння реальності. вона не знатиме нових слів, які кожного дня збагачують нашу мову, не вмітиме користуватися новою технікою, яка активно входить у повсякденний побут. тобто, почнеться її деградація. а кому це потрібно?

отже, ми маємо кожного дня навчатись і пізнавати щось нове. тільки тоді ми здобудемо справжі знання і будемо жити в гармонії зі світом.

тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті — "людина". ця назва — не випадкова. цим почесним званням нагороджує о. кобилянська головну героїню своєї повісті. так, саме "почесним званням". адже далеко не всі мають право зватися цим словом. це право треба ще заробити. і той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм способом життя. якою ж повинна бути справжня людина? що вкладає у значення цього слова ольга кобилянська? відповідь на це питання ми знайдемо, увалено прочитавши її повість. головна героїня повісті — молода дівчина олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: "і слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робі". звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її. і тут ми бачимо величезну внутрішню силу дівчини, яка не зрікається своїх переконань, незважаючи на те, що ніхто з оточуючих не розуміє і не підтримує її. це є однією з найголовніших ознак справжньої людини. людина кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все. таким є ще один герой повісті — стефан лієвич, молодий лікар, який привіз зі швейцарії нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. він доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи: " зброя ї яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! се — знання, олено! " саме ця людина зрозуміла та підтримала героїню. але доля була немилосердною до дівчини. стефан помер. олена переносить і це горе, перемагає його, все ж залишаючись людиною, вільною та незалежною господаркою своєї долі. ще одне випробування ставить дівчині життя. заради врятування своєї родини вона змушена була вийти заміж не за покликом серця. це не є зрадою своїм ідеалам та життєвій позиції. адже олена робить це не заради себе. вона здатна зносити будь-які злидні, але не здатна вона дивитись, як близькі їй люди. ми бачимо велику здатність до самопожертви і розуміємо, що олена, як ніхто інший, заслуговує зватися людиною, бо, як справжня людина, живе заради інших. олена втрачає фізичну свободу, але її духовний світ залишається вільним, вона залишається все тією ж людиною. отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. і ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.