Написати твір як відшукати свій шлях у житті.

вчитися треба а не байдикувати

                  твір на тему "як відшукати свій шлях у житті? "

я дуже часто задумуюсь над тим, як відшукати свій шлях у житті. досить не рідко серед дорослих можна почути фразу про те, що їм набридла їхня робота, яка взагалі не є мрією їхнього життя. що ж потрібно робити для того, щоб праця стала приносити не лише задоволення, а й стала улюбленою діяльністю? я вважаю, що для цього треба набрати сміливості та не боятися пробувати щось нове.

не страшно змінювати хобі, наче рукавички. це ж і є пошук свого шляху житті. людина не дізнається, що саме їй підходить, доки не спробує. не страшно навіть змінювати спеціальність в університеті, якщо через півроку навчання ти розумієш, що це - "не твоє". я вважаю, що кожна людина має знайти себе. звичайно, це не легкий шлях. але займатися тим, що приносить духовне натхнення - дійсно цікаво.

я народився та живу в україні. це моя рідна земля, історична та культурна спадщина мого народу. мені завжди було цікаво, які історичні події відбувалися на території батьківщини у минулому, та чим зараз живе український народ.   україна…здавалося б одне слово, але скільки змісту вкладеного в
нього, скільки спогадів пов’язано з ним! у кожного поняття рідного краю починається «садком вишневим коло хати» з чарівним співом птахів, з дзвоном гірської річки і іншою красою, яку дарує нам господь. в мене воно асоціюється з рідною до болю глиняною хатиною, що на окраїні села, з червоною
калиною, яка чарує білим цвітом навесні, та сяє червоним намистом восени, з похиленою вербою, прекрасною у своїй зажурі, під якою я не раз засинала від чарівних маминих казок. україна…краса її в сонці, у вітрі, у водах і травах. вона жива й приваблива. мене захоплюють її чарівна природа, сині річки
та блакитне небо над головою, в яке так і хочеться полетіти! природа нашого краю є чарівною і ми повинні зберігати її для майбутнього. україно, ти моя батьківщина! іншої я не маю, іншої мені і не треба. я вірю в твоє майбутнє, україно, бо ти – це історія народу, який багатьох років боровся за
незалежність і свободу .я вірю в тебе, що в майбутньому все змінится на краще і все буд добре

попробуй перефразировать немсного

том сойер — энергичный, остроумный, предприимчивый мальчик двенадцатилетнего возраста, сирота которого воспитывает тетя полли. тетя полли - в общем то, добрая, но при этом строгая и чопорная женщина, которая считает, что ее христианский долг - наказывать
ребенка для его же блага: " сказано в писании, что кто жалеет розг - тот портит ребенка". кроме тома, тетя полли воспитывает сводного брата тома сидди, паиньку и ябеду, и кузину тома мэри, добрую и терпеливую девушку. том и сидди испытывают взаимную неприязнь из-за различий в характерах и взглядах
на жизнь и ее правила , вследствие которых сидди любит наябедничать тете на тома.  

    в романе описываются разнообразные приключения тома и его друзей на протяжении нескольких месяцев. в ходе этих приключений он успевает стать свидетелем убийства и разоблачить убийцу,
обручиться с девочкой-одноклассницей, убежать из дома и пожить на необитаемом острове, присутствовать на собственных похоронах, заблудиться в пещере и благополучно выбраться из неё, а также найти драгоценный клад.  

    том олицетворяет собой беспечность и замечательный мир
детства середины xix века. его лучшие друзья — джо гарпер и гекльберри финн. когда-то был влюблен в эмми лоренс, но позже её место в сердце тома заняла ребекка тэтчер (бекки).  

    характер тома как нельзя лучше раскрыт в первой главе, в которой том, в наказание за то, что
накануне вместо посещения школы ходил купаться в реке, осужден тетей полли на побелку длинного забора в субботу - выходной день, на который у остальных мальчиков намечены веселые игры. с тоской подумав о том, как остальные будут издеваться над тем, что он вынужден работать, том стал изобретать план
того, как избавиться от обязанности хоть ненадолго. он рассчитал, что за "сокровища" из недр его кармана, вроде дохлой крысы на веревочке (чтобы удобно было ее крутить) или ничего не открывающего ключа он может купить лишь малую толику свободы. печально размышляя, том заметил приближающегося бена,
задираний которого том никак не желал терпеть. единственный способ для тома сохранить свою честь был притвориться, что он работает по собственному желанию. когда бен попытался дразнить тома, тот в высшей степени удивленно поинтересовался, что именно бен считает работой и заявил, что чуть ли не тетю
доверить ему такое ответственное . хитрость к тому, что бен, а за ним и другие мальчишки, стали просить о возможности побелить, и том с удивлением вывел некую формулу из области человеческой психики: если дело, какое бы трудное, не оплачивается, то оно интересно, потому что оно - хобби. стоит же
предложить за это дело плату - как оно становится работой и теряет свою заманчивость.