Справжний друг маэ бути вирним! Справжний друг прыйде 1 на до якщо ти у биди. Справжиний друг це нетой хто подилився з тобою цукеркою . А той хто зробив для тебе щось добре. Справжних друзив дуже важко знайти
Елена_Зайкин1665
28.09.2022
У кожного є свій найкращий друг. Він повинен бути добрим розумним ще він повинен тобі допомагати. Я важаю що справжній друг повинен бути завжди поряд з тобою. Справжній друг тебе завжди тебе захистить та ніколи не кине тебе. Коли ти будеш потребувати до Справжній друг завжди тебе буде звеселяти коли тобі сумно. Справжній друг може бути тільки один тому що він самий найкращий.
denbelousov963
28.09.2022
Я знаю багацько прислів'їв та приказок, які розповідають про важливість праці. Ось, наприклад: «Без труда нема плода», «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі», «Діло майстра величає» та інші. Та чи правдиві вони? Чи дійсно воно так є? Пропоную вам разом поміркувати над цим. Ось взяти хоча б школи. У кожному класі є діти, що вчаться добре і вчаться погано. Як ви думаєте, чому? Правильно, перші виконують усі домашні завдання, усі вправи, що вчителька додому задала. Вони працюють і тому отримують добрі, а часто і відмінні, оцінки. Я згоден, буває так, що комусь просто таланить і він отримує якісь гарні відмітки задарма, просто нічого для цього не роблячи. Що ж, буває і таке. Але більшість із дітей готується до контрольних, щоб добре їх написати, готується до іспитів, щоб добре їх скласти. Не треба шукати якихось високих прикладів, шоб довести це. Я можу розповісти про себе. У мене були уроки, які я відвідував з радістю та які я не дуже любив. А англійську мову я просто терпіти не міг! Воназдавалась мені найжахливішим предметом з усіх, що взагалі існують. Я майже нічого не розумів На уроці, а тому, чесно кажучи, домашні завдання не виконував. Я отримував погані оцінки, але батькам нічого не казав — боявся, що вони покарають мене. Та коли я отримав табель, вони все одно побачили і вирішили, що мені треба займатись англійською індивідуально. Ох і переживав я тоді, бо думав, що буде таке саме, як і у школі. Але та вчителька виявилась зовсім іншою. Вона не ставила поганих оцінок, а лише підправляла мене, коли бачила помилки. Окрім цього, вона багато мені пояснювала правил граматики. Ми вчили нові слова. Я став виконувати домашні завдання в школі, став працювати. І в результаті я став отримувати кращі оцінки, ніж раніше. Як запрацював, так і горе моє пішло на лад — і не стало його. А наші батьки? Якщо ми працюємо в школі для подальшого життя, то вони працюють, щоб ми могли жити зараз. І їхня праця набагато важча за нашу. Вони рано-вранці йдуть працювати, а повертаються лише пізно ввечері. Напрклад, мій тато. Він працює експедитором. Весь день він проводить за кермом машини або десь на підприємствах, де він закуповує сировину. Він цілий день напружений, думає, як краще вийти з тієї чи з іншої ситуації. Йому доводиться спілкуватись з багатьма людьми, відповідати на численні телефонні дзвінки, іноді й увечері йому дзвонять з роботи. Коли він повертається додому, то сил у нього вистачає тільки на те, щоб повечеряти та подивитись телевізор. Моя мама працює головним бухгалтером, і вона постійно складає якісь звіти, щось рахує. Навіть вночі часто сидить. Так, мої батьки працюють багато, і це мене не дуже радує, зате ми можемо собі дозволити літом усією родиною поїхати на декілька тижнів на море у санаторій. Нам не треба позичати гроші у сусудів чи знайомих, хоча бувають і скрутні часи. У нас вдома сучасна побутова техніка, у мене є комп'ютер. Я колись сказав їм про те, що вони працюють занадто багато, що їм треба відпочити. І знаєте що мені відповів тато? «Не побігаєш — не пообідаєш!»
arinaunknown6867
28.09.2022
Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") — "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя "плаксиве щеняче скімління".
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: " в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь", — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга
Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Склади і запиши текст міркування "яким має бути справжній друг(подруга)? " (5 7 речень)