Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка, звертаючись у листах з проханням до партнерів, клієнтів, спонсорів, колег. пан, пані, добродій, колега, ректор, директор, міністр, професор, президент, товариство, учитель, пан ректор, пан міністр, пан президент. ігор степанович, юрій дмитрович, валентин борисович, валентина олександрівна, лідія дмитрівна, олександра юхимівна, сава андрійович, віталій ігорович, валерія іванівна, інна яківна, євген вікторович, євгеній степанович, євгенія львівна.

Пане,пані,добродію,колего,ректоре,директоре,міністре,професоре,президенте,учителю,пане ректор,пане міністр,пане президент. Ігоре Степановичу,Юріє Дмитровичу,Валентине Борисовичу,Валентино Олександрівно,Лідіє Дмитрівно,Олександро Юхимівно,Саво Андрієвичу,Віталіє Ігоровичу,Валеріє Іванівно,Інно Яківно,Євгене Вікторовичу,Євгенію Степановичу,Євгеніє Львівно.

    Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних?  

  Звернемось, до твору Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Головний герой – Чіпка Варениченко- на своєму життєвому шляху зустрів два типи людей, яких він вважав за друзів. До першого типу я відношу щирого і доброго Грицька, який з самого початку і до кінця твору не відвертався від Чіпки, по при всі його погані вчинки, а до другого типу - Матню, Лушню й Пацюка. Ці пройдохи-розбишаки і стали приводом до тих же поганих вчинків, а коли прийшов час рятувати Чіпку від небезпеки, вони тільки й того, що й знизували плечима. Тобто, друзями можна вважати багатьох, та чи залишаться вони вірними тобі, коли ти опинишся  в біді?

     Отже: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть  впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.

   Милосердя є найважливішим серед рис притаманних особистості, тому що воно визначає ставлення до людини всього суспільства. Саме тому, я вважаю,  милосердним потрібно бути завжди, без залежності від обставин і подій.

    Милосерддя - це найкраща риса людини, яка допомагає протистояти щоденній напрузі життя. Маючи у собі ці дообрі пориви, людина швидко знайде собі друзів.

Милосердність, завжди цінується і ніколи не залишиться байдужою. 

    Милосердність, як та весна, пробуджує душу людину і сіє в ній квіти добра і любові. І та людина справді милосердна, що знаходить у собі сили, дарувати ці квіти іншим, безкорисно і з посмішкою. 

      Милосердність - це те, що породжує гармонію у світі. Вона робить світ кращим!

      Милосердну  людину завжди поважають і цінують, до неї теж проявляють те ставлення, з яким вона відноситься до інших. Милосердна людина ніколи не звжится на щось погане, тому що це може створити перешкоди на життєвому шляху інших.

      Тому, пам"ятайте, що милосердя  - це моральне надбання, до якого люди прагнули з незапам"ятних часів і до наших днів. Потрібно використовувати цей скарб. Проявивши милосердя  до інших, ти отримаєш його зворотньо в більшій міріⒶ!