30 ❤ напишіть текст опис кумиру/ідеалу (не художній стиль на ваш вибір. в публіцистичному стилі

Вперше я її побачила коли була ще зовсім маленька. Вона йшла, немов летіла. її професія загадкова й впливає на вибір кожного. Вона військовий журналіст. Грім гармат, безперервні постріли та нескінченні рани військових не лякають її, а навпаки порушують до дій. Вона звикла говорити тільки правду, доносити її до кожного серця, захищати воля й свободу своєї країни. Події в нашій рідній країні змусили її стати волонтером, навчили її допомагати іншим та боротися за життя багатьох військових. З часом і вона також взяла до своїх рук зброю, навчилася управляти важкою артилелією, стріляти з літака. Мабудь, вона знайома кожного, відчайдушна й загадкова Надія Савченко. Так, скажите ви, адже вона помилилася. Кожен же має право на помилку, кожен може щробути неправильний вибір і задихатися від його последствий, благаючи про до Але вона в певній мірі і досі не здалася, вона ще намагається тримати штурвал свого життя в своїх руках. Вона є приклад для наслідування кожного. Надія й справді щира партіотка рідної землі!

Стояла січнева(жр одн н в) ніч. За вікнами художник побачив сумну(жр одн н в) синичку. Він відчинив вікно і впустив бідолашну (ж р одн н.в) пташку. Кілька днів синичка відігрівалась і від'їдалася. Та пташині дорога воля, тому художник випустив її.

Синичка розповіла про все іншим птахам, і вони почали злітатися до художникового( ч р одн р в) вікна. А коли настала весна, птахи спитали, чим віддячити за порятунок. Відповів художник:

- Я мрію намалювати ясне ( с р одн н в)небо, морську( ж р одн зн в) хвилю, срібний(ч р одн н в) іній. Але не маю для цього фарб!

І почав він знаходити біля вікна дивовижні( мн зн в) фарби. Були вони то в кленовому(чр одн д в) листочку, то у м'якій(ж р одн д в) пір'їнці. І написав художник прекрасні картини.

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: