Укажіть речення, у якому допущено помилку у вживанні дієприслівникового звороту посадивши дерева, учні взялися за прибирання двору. згадуючи про дім, мене охоплює тривога. хлопчик стояв похнюпивши носа.

Неправильно побудоване речення під номером 2. 
Зі сказаного випливає: тривога охоплює мене, коли вона (тривога) згадує про дім.


Правильний варіант:
Коли я згадую про дім, мене охоплює тривога.

Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Я вважаю своїм священним обов'язком вивчати українську мову, бо народився і живу в Україні. 
      Для кожного з нас рідна мова - це дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Далеко за межами України відомі твори Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Олеся Гончара та інших. Рідна мова донесла до нас геніальні творіння Мольєра, Шекспіра, Гюго, Гете, Бернса, Міцкевича, нею перекладають усе найкраще, що створено людством. 
      Мову треба оберігати від калічення. Якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. Не можна вживати словесних покручів та діалектизмів ("ходьом", "тудою", замість ходім, туди тощо.) Іноді вимовляють "техніка"... або "радіво", "калідор", "прахтіка"... Бідні слова! Маючи високе призначення - бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбалості у мові і безкультур'я. 
      Кожен з нас повинен добре знати рідну мову, а це означає: для висловлення своїх думок слід добирати найточніші слова, не спотворювати їх неправильною вимовою, не засмічувати своєї мови нелітературними висловами, а також словами з місцевої говірки, не вживаними в літературній мові, бо це може призвести до непорозуміння

 Відгуло, віддзвеніло лагідне літо .Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі .Глибока, тиха, нерозважна туга вникає в серце, каменем, лягає . Моє щастя - Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном .  Вже в садках наливаються свіжим соком яблука, груші та вишні . Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили . Для художника важливо було осмислити життєві явища, страждання і радощі людини .  Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом . Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі . В ім'я радості і миру встають будови тут і там