Провідміняти : 154, 157, 289, 825, 948

1)н.в. сто п'ятдесят чотири

р.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) чотирьох

д.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьом) чотирьом

з.в. сто п'ятдесят (п'ятдесятьох) чотири (чотирьох)

о.в. ста п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) чотирма

м.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) чотирьох

2)н.в. сто п'ятдесят сім

р.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) семи (сімох)

д.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьом) семи (сімом)

з.в. сто п'ятдесят (п'ятдесятьох) сім (сімох)

о.в. ста п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) сімома (сьома)

м.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) семи (сімох)

3)н.в. двісті вісімдесят дев'ять

р.в. двохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)

д.в. двомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) дев'яти (дев'ятьом)

з.в. двісті вісімдесят (вісімдесятьох) дев'ять (дев'ятьох)

о.в. двомастами вісімдесятьма (вісімдесятьома) дев'ятьма (дев'ятьома)

м.в. двохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)

4) н.в. вісімсот двадцять п'ять

р.в. восьмисот двадцяти (двадцятьох) п'ятьох

д.в. восьмистам двадцяти (двадцятьом) п'ятьом

з.в. вісімсот двадцять (двадцятьох) п'ять (п'ятьох)

о.в. вісьмастами двадцятьма п'ятьма (п'ятьома)

м.в. восьмистах двадцяти (двадцятьох) п'ятьох

5)н.в. дев'ятсот сорок вісім

р.в. дев'ятисот сорока восьми (вісьмох)

д.в. дев'ятистам сорока восьми (вісьмом)

з.в. дев'ятсот сорок вісім (вісьмох)

о.в. дев'ятьмастами сорока вісьма (вісьмома)

м.в. дев'ятистах сорока восьми (вісьмох)

                                                               

життя і смерть в одному полотні

відому українську художницю катерину білокур ми знаємо за картинами «сніданок», «привіт урожаю», «напровесні» , «все йде, все минає» та іншими. усі полотна художниці пройняті глибокою любов'ю до рідного краю. мабуть, саме тому природа, відображена митецьким пензлем, наче жива.

на картині «все йде, все минає» художниця зобразила нічим, на перший погляд, не привабливий і нікому не зрозумілий абстрактний пейзаж. але це тільки на перший погляд. придивившись уважними очима, помічаєш незліченні деталі.

на передньому плані ми бачимо полянку із грибами, різноманіти квіти, опале листя. на пень присіла велика сова, зліва від неї спочиває, скрутившись, мале кошеня. унизу цієї частини картини сидить білочка, що намагається прогризти того пня.   якщо мислити ширше, то можна побачити розірвані різні частини рук і ніг, із лівої частини трухлявого дерева стирчить людський палець. ці деталі, безперечно, символізують безвихідь. по центру, у перевернутому вигляді, ми бачимо голову мамонта - символ минувшини.     на задньому плані картини дві молоді, сповнені життям, берізки. а зліва помирає похиле дерево. якщо уважно придивитися, то в нього наче є обличчя, вираз якого передає жахливі агонічні почуття.   а там, далі, сидять два маленькі біленькі зайчики, які дружелюбно дивляться один на одного.  добре видно, що це пізня осінь. сонце вже не гріє, де-не-де крізь гриби і опале мертве листя   пробивається тендітна зелень. природа готується до довгого зимового сну.

  катерина  василівна заклала у свою працю великий філософський зміст. адже, спиралась вона на слова т.г. шевченка у поемі  «»:

все йде, все минає — і краю немає. куди ж воно ділось? відкіля взялось? і дурень, і мудрий нічого не знає. живе… умирає… одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло… і листя пожовкле вітри рознесли.

ми розуміємо, що пані білокур показує сенс життя на одному полотні. тут зображено всі стадії людського життя: народження і  дитинство, юність, зрілість і старість, смерть. адже життя йде по колу

художниця   майстерно використовує переважно жовті , зелені, світло-блакитні кольори, поєднуючи їх з темно-коричневими. в мене цей пейзаж викликає загалом негативні емоції від його змісту, але водночас захоплює своєю красою і майстерністю.

я вважаю, що таку жахливу картину життя могла передати лише людина з тяжкою долею, яка багато страждала. саме такою людиною, на жаль, а може, на щастя, була художниця катерина білокур. проте, вона була носієм багатовікових художніх традицій нашого народу, висловлювала його високий інтелект, благородний характер, тягу до краси, добра, працьовитості.

  а значить, ця картина має величезний спонукальний сенс.  бо «все йде, все минає», але головне - те, що в нашому серці, - завжди залишається з нами.                                                                                                       

        можна виписати такі цитати з підручника, для того щоб використати їх у творі «звичаї, традиції, свята українського народу»: 1.     «традиційний український фольклор поєднує в собі як віддалену старовину, так і новизну найближчих до нас часів». 2.     « багато що в фольклорі потребує пояснень, що не дивно, але і сьогодні він залишається живим мистецтвом». 3.     «усна народна творчість – це безперервний, постійний процесс». 4.     «у фольклорі одне народжується, видозмінюється й живе віками, інше існує тільки певний час в певному колі людей або на обмеженій території». 5.     «з давніх давен існування людини пов’язане з міграційними процесами, які в свою чергу приводять до обміну досвідом, культурними традиціями між різними групами суспільства». 6.     «фольклор передавався не тільки в межах однієї сім’ї, роду, клану, населеного пункту». 7.     «до обрядових пісень зимового циклу відносять щедрівки, колядки, посівальні, водохресні пісні тощо». 8.     «в прислів’ях і приказках зберігся досвід усього народу». 9.     «творчість нашого народу надзвичайно різноманітна». 10.  «фольклор ще й до сьогодні задовольняє в значній мірі культурні потреби українців, незважаючи професійні форми мистецтва».