80 ! за поданим планом напишіть твір роздум на тему "ліси мої, гаї мої священні. пробудьте нам вовіки незнищенні! " 1. вступ. ліси - легені нашої планети . 2 . основна частина . охорона природы - одна з найважливіших проблем сучасности а) бездумне вирубування лісів - шлях до екологічної катастрофи б) як можно економити деревину в) причини частих лісових пожеж - необережне поводження туристів із вогнем г) не можно перетворювати ліси і гаї на звалища 3. висновок "іси чекають мене знову на щит піднявши сонце і зорь"

Ліси - легені нашої планети. Завдяки деревам, ми дихаємо свіжим повітрям.
  Охорона природи - одна з найважливіших проблем сучасності, адже ресурси нашої планети не є безкінечними. Величезною проблемою є вирубування лісів та нераціональне використовування деревини. У лісах безліч корисних комах,птахів та інших тваринок,.Бездумне вирубування лісів призводитьт до зменшення популяції їх видів та поповнення Червоної книги.Але для чого вирубують ліси?Якщо розібратися, то деревину використовують здебільшо для меблевої промисловості та для виготовлення паперу.Також це роблять для звільнення територій задля будування нових мікрорайонів,майбутніх мегаполісів.
    Економити деревину не так вже й важко.Для цього можна використовувати відходи так званої сировини (опилки).Також,можна використовувати макулатура,для паперу і тд.
   Часто,навесні та влітку люди ходять відпочивати до лісу, необачливе ставлення до вогнищ та мангалів призводить лісових пожеж. Щоб такого не сталось,потрібно вибирати місце,де відсутня трава, або прибрати її у радіусі декількох метрів. Після того,як вогнище вже непотрібне, НЕОБХІДНО його загасити, і переконатися в тому,що воно дійсно згасло.
     Крім пожеж, люди люблять перетворювати своє місце відпочинку на звалище,залишаючи там пляшки
, одноразовий посуд,пакети та інше.Пластик,як відомо,токсичний,та розкладається не один рік.Після свого візиту необхідно забрати своє приладдя, та викинути його у смітник.Ліси і гаї- не смітник.
     Ліси чекають мене знову на щит піднявши сонце і зорь. 
  

Я дуже люблю сонячні дні... Тоді, можна погуляти з друзями, їсти морозиво, безмежно радіти ... Зрану я прокинусь, і до мене дійде розум серця. Я побачу нитку з неба і буду знати, що за неї треба хапатися. Згодом все розпливеться, як примарний сон, але міць моїх синіх очей не буде давати мені отримувати задоволення від прогнилого телебачення, трухлявих журналів і продажних газет. Але що робити коли уже погода погана? Що б я робила тоді? Напевно, це важке питання. У мене був би поганий настрій, і я цілий день,лежачи на дивані читала б книжку.Мій спокій порушуватимуть звуки потертих коліс, вуличні маніфестації, розповіді про сенс життя, прочитаний в якомусь новому бестселері Дена Брауна чи Пауло Коельйо.

Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали -
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу -
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом -
Шепіт поміж перехожих:
- Що там?
- Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
- Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!