Іть будь-ласка придумати продовження тексту: ще не зійшло сонце.дрімає очерет.повітря прозоре та тихе, тільки ледве помітно парує вода.біля берега задивились на свою вроду кучеряві верби.почали пустувати маленькі в"юни.і по всьому плесу пішли кола.аж тут одна качка просюркотіла крилом над головою і зникла в імлі, за деревами.а з очерету, що росте праворуч, випливає друга-чорна качка, а за нею-пухнасті сизі

Хлюпала в беріг ріка, цупко шелестів очерет.Малята пливали за матусею,і щось голосно гелготіли...Зрозуміло було,що матір вивела їх на прогулянку.Сизим малятам,певно,було не більше двох місяців,але вправно вони пливли по ставочку.Малята та мама попливли в далечінь,а я так і зостався дихати ранішнім повітрям телпого літечка..

Друг – боягуз гірший лютого ворога, а мій друг справжнє золото. Його звуть Степан. Друга у скруті пізнають, саме тоді в моєму житті він і з’явився. Я загубив гаманець, і у мене не було грошей, щоб заплатити за проїзд і я бився як горлиця і сушив голову, не знаючи, що робити. Я зателефонував моєму товаришу, і розказав про халепу. Тут мою розповідь почув Степан, який проходив повз. Він запропонува мені гроші, а я почав дуже дякувати але так, що й аж з медом та з маком.Через деякий час я викинув цю подію з голови, але тут знову зустрівся зі Степаном в магазині і зробив великі очі. Не думав, що він живе коло мене. Звісно віддав йому гроші, але він не хотів брати, сказавши що все вже поросло травою.Тепер він мій друг і такий хороший, що хоч до рани прикладай. І я теж не раз йому у нагоді став. Але це вже інша історія.

Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.

Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.

Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.