Провідмінювати: деяка, казна-що, абикотрий) заренее ! высокий

Опис процесу праці.

Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.  

Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!

Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.  

В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.  

"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!  

Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!

Відповідь на завдання.

Твір"Ми відповідальні за тих,кого приручили".

Без чого не можна жити людині,щоб бути справді щасливою?Звичайно,це дім і родина.

Родина-це ті,хто піклуються і переживають за тебе,уболівають і співчувають.Іноді трапляється так,що людина залишається самотньою.

Щоб уникнути самотності,щоб знати,коли ти повертаєшся додому,що на тебе там чекають,люди заводять тварин.Це прекрасні істоти,які дарують радість спілкування,відчуття,що ти не один,що ти комусь потрібний.

І не встигаєш переступити поріг,а до тебе кидається твій улюбленець,який чекав на твоє повернення з нетерінням і вимагає,щоб йому приділили увагу.Хто б то не "був"він прекрасно знає,що є повноправним членом родини,де його люблять і ніколи не образять,бо він довірився людині і не має нікого ближчого за неї.

Кожна тварина має свій характер,свої особливості,уподобання.Беручи в дім будь-яку живу істоту,ми беремо на себе велику відповідальність.

Бо всі тварини беззахисні перед людиною,а ми дуже часто користуємося цим.

Люди забувають,що тварини-їхні найближчі друзі,які не мають звички зраджувати.

Буває навпаки-люди зраджують своїх домашніх тварин:зневажають їх,викидають на вулицю,віддають іншим,не думаючи про те,що серце цієї істоти вже навіки віддано саме їм.

Взявши додому маленьке цуценятко,людина милується ним та його пустощами,але тільки-но це цуценятко виристає у велику собаку,то починає набридати го-і опиняється на вилиці.І цей господар не хоче щнати,що його підопічний уже встиг прив'язатися до нього і що він непристосований до життя на вулиці.

Люди на відчувають відповідальності за свої вчинки,і тому на вулицях нашого міста так багато бездомних тварин.