Добирiть до кожного слова спiльнокореневе, де замiсть о, е у вiдкритому складi був би i в закритому склади: конi, воли, осенi, боби, радостi, покоси, печi, воля, вечори, семи, шестеро, соколи, коренi, киэва, овес.

Кінь,віл,осінь,біб,радість,покіс,піч,вільний,вечір,сім,шість,сокіл,корінь,Київ

  Завдання: Доведи, що граки і ворони - розумні птахи.

  Граки і ворони - напрочуд розумні птахи, що було доведено вченими. Взимку, коли стає холодно, вони величезними зграями летять до міста. Вони усвідомлюють, що тут більше харчів. Доведено, що ці птахи можуть гратися, дражнитися, передавати досвід іншим членам птаства.

  Мабуть, кожен з нас хоч раз бачив, як ворона кидає горіх з великої висоти або під машину. У такий б вона розбиває горішок, щоб потім з'їсти. Граки і ворони ніколи не бояться опудал. Вони настільки розумні, що усвідомлюють те, що перед ними стоїть не жива людина.

Батьківщина - що вона для мене значить. такими рядками в. сосюра звертається до нас: .. любіть україну у сні й наяву вишнева свою украї щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній україні. любов до батьківшини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. як і для кожного з нас, батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів. батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувати у світі. батьківщина - це все, що мене оточує і небо, і зорі; ліси і поля: ; люди, які поруч зі мною в радості чи в смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди. нехай рідна земля пошел нам силу для життя. подивіться на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, пол и не могу аж до сонця і зірок і поглянемо на трепет ну землю, - тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це україна, співучасті рідна моя земля. шкільна бібліотека я тихенько відчинив двері та відразу ж потрапляють у справжнє "книжкове місто" з вулицями та площами, палацами й будинками. це наша шкільна бібліотека. є тут і свої мешканці - звичайні книги. вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, й чекають читачів. тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. але я знаю: як тільки візьмеш книгу в руки, відкрито першу сторінку - і почне вона розповідати. тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомити з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. але як же знайти потрібну книгу? і тут завжди на мені приходить наш шкільний бібліотекар. це справжній провідник у цьому мудрому царстві. він порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати. спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна леся українка, а читаючи всеволода нестайка, ми сміялися всією родиною.