Підібрати спільно - кориневе слово до слова викручується.

вкручується

корень -круч-

ответ: викручуватися.

Закінчилася холодна зима. Поступово природа починає прокидатися. Першими прикметами початку весни – це горобці що плещуться в щойно калюжі, яка щойно розмерзлась. Вони весело цвірінькають та кумедно розмахують крилами. Повітря починає пахнути весною.

Сонечко вже починає пригрівати, і на деревах наливаються бруньки. В самих затишних куточках саду на проталинах пробивається зелена травичка. Незабаром прийде тепло і весь сніг розтане. Земля вкриється зеленою травою та першими весняними квітами. Сонечко з кожним днем пригріває все тепліше і піднімається вище над горизонтом. День стає довшим і все частіше сонячним та по-весняному теплим.

З початком весни прокидається не тільки природа. Настрій у кожної людини теж покращується. Після морозної зими хочеться більше яскравого теплого сонця, довшого світового дня і менше теплих речей натягувати на себе коли ідеш на прогулянку.

На річках та водоймах починає танути крига. Пройде небагато часу і крига повністю перетвориться на воду. Риба, що зимувала на глибині річки підніматиметься нагору до сонечка.

Незабаром повернуться з вирію птахи. Першими повертаються шпаки. Останніми – стрижі, ластівки та солов’ї. Птахи повертаються та починають будувати гнізда для свого майбутнього потомства. Над садами та лісами розливається веселий гомін птахів. Пташиний спів – це ознака того що територія уже зайнята і вільних місць немає. Весна – це початок життя для багатьох пташок та тварин, адже у них з’являються малюки. Лісові мешканці також покидають свої зимові хованки та радіють весняному теплу, тому що з приходом весни їжі буде в достатку. Весна стрімко відвойовує права на природу у зими, і кожна жива істота ніби прокидається від зимової сплячки. Весна – це пробудження природи. Приємно помічати ці радісні зміни навколо.

Источник: Твір на тему Пробудження весни (весна прийшла)

Объяснение:

пиши

Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.

Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.

Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.

Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?