Диалог со словами вибач не гнивайся не

Сергій говорить- миколо не гнівайся                                                                  микола говорить - та як тут не гніватися ?                                                   сергій говорить- ти вибач мені за те що я забрав твою машинку і зламав   її                                                                                                                        микола гооврить - гаразд я тебе пробачаю

Объяснение:

"БУДИНОК З ХИМЕРАМИ", МУЗЕЙ ІСТОРІЇ КИЄВА ТА ДЕРЖАВНА РЕЗИДЕНЦІЯ В ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ

Організатори "Будинок з Химерами", музей історії Києва та державна резиденція в Печерському районі

Час роботи

Квитки

Адреса

Контакти

"Будинок з Химерами", музей історії Києва та державна резиденція в Печерському районі

"Будинок з Химерами" – цегляна споруда з прикрасами міфологічних та мисливських сюжетів, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн Києва.

Знаменитий київський архітектор Владислав Владиславович Городецкий, побудував цю будівлю за власним проектом в 1901-1903 роках. Ділянка для будівництва знаходилася над обривом біля вулиці Банкової, раніше тут був берег осушеного Козиного болота.

Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям - іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх займала квартира самого Городецького.

Надеюсь мой ответ будет полезным)

Батько: Богдан
Мама:Валентина
Молодша донечка :Юнона
Старша донька: Аргана( сама придумала)
Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу
— Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг
— Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато
— Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати.
Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос.
— А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани.
— Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки.
— Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки.
— Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан
— Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться.
— Краса: крикнув папа.
та...: сказала Юнона
— Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана
— А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...

Как-то так, честно говоря хз)