Прочитайте слова; розподіліть їх на групи за наявністю чи відсутністю апострофа: апостроф після літер, що позначають губні приголосні звуки; після р; після к; після префікса; немає апострофа після букв, що позначають губні звуки; немає апострофа після р. суб'єктивний, роз'ятрений, об'єктивний, святковий, мав¬пячий, тім'я, подвір'я, тьмяний, роз'їзд, бур'ян, в'їзд, зав'язка, в'юнкий, вітряк, довір'я, ряд, дріб'язковий, взаємопов'язаний, сап'янці, бязевий, рутвяний, лук'ян, торф'яний, нев'янучий, рюкзак, з'їздити, об'їхати, лук'янівка, роз'єднати, лук’янович, дзвякнути. вправа 2. перепишіть слова, ставлячи, де потрібно, апостроф; поясніть його вживання. полум/яний, возз/єднання, здоров/я, св/ятковий, духм/яний, узгір/я, надвечір/я, нев/янучий, дев/яносто, п/ятірка, безхмар/я, розм/якнути, зор/яно, перед/юві¬лейний, рутв/яний, солом/яний, з/їзд, тьм/яно, цв/ях, зв/язківець, торф/яний. вправа 3. перепишіть речення; де треба, замість крапок поставте апостроф. 1. і сьогодні, вшановуючи тараса шевченка, ми з любо-в..ю й шаною схиляємося також перед тими, хто продовжу¬вав його подвиг, хто йшов по цій тяжкій і прекрасній до¬розі ( 2. україно! україно! ти розквітла солов..їно ( 3. в квітневім надвечір..ї висне тиша, і ніби чути, як росте трава ( 4. як довго ждали ми своєї волі слова, і ось воно співа, бринить. бринить, співає наша мова, ча¬рує, тішить і п..янить (олесь 5. духм..янить медуниця й рута, і сонце міниться від млості. 6. ти зрікся мови рідної. тобі твоя земля родити перестане, зелена гілка в лузі на вербі від доторку твого зів..яне (3 те. д. павличка). 7. мо¬гила великого кобзар..я стала нашою національною св..яти-нею (цюпа). 8. колись без..язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на повний зріст, заявляючи про свої людські права ( 9. найвища честь — довір..я народу. 10. у двох матерів по п..ять синів, у кожного своє ім..я (з народної творчості). 11. творчий геній т. шевченка вка¬зав українській мові її майбутнє, мова великого поета єднала всіх українців. 12. надзвичайно актуальні сьогодні думки о. о. потебні про зв..язок між культурою і мовою народу (3 газети). вправа 4. перепишіть речення, розставте потрібні розділові знаки при однорідних членах, поясніть їх. 1. ми думаєм про вас. в погожі літні ночі в морозні ранки і вечірній час і в свята гомінкі і в дні робочі ми думаємо, правнуки, про вас ( 2. моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе! ( 3. грав музикант про сонце в блакитному небі про біленьку хмаринку про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі (сих ) 4. чи то жарт напівзабутий чи одна із небилиць — тільки чув я, ніби лютий довгий-довгий був колись. він у шапці-невидимці мандрував собі щодня по дорозі по стежинці по заметах навмання ( 5. народність і патріотизм гуманізм і правдолюбство краса і велич поезії шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя в культуру мистецтво та літературу (3 6. теє слово всім давало то розвагу то пораду (л. 7. як не любить той край, що дав тобі і силу і гострий зір очей і розум молодий і далі, що тобі красу одкрили і моря голубий розгойданий прибій (сос). 8. наддалекими горбами небо ніби зливалось з зем¬лею, вкритою товстим білим сніговим шаром (н.-лев). 9. лукаш слухав і мріяв і складав ту незнану синьозору пісню (донч). 10. усе в дитячій бібліотеці і гарно оформлена вітрина і плакати і виставлені новинки захоплює маленького читача (3 11. мово рідна! ти ж — як море — безконеч¬на могутня глибинна. котиш і котиш хвилі своїх лексико¬нів, а їм немає кінця-краю. красо моя! в тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть і зойк матерів у годину лиху і перемож¬ний гук лицарів твоїх у днину погідну і пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяж¬на душа народу — його щирість і безсмертя його (

Вправа 2 : полум'яний, воз'єднання, здоров'я, святковий, духмяний, узгір'я, надвечір'я, нев'янучий, дев'яносто, п'ятірка, безхмар'я, розм'якнути, зоряно, пред'ювілейний,рутвяний, солом'яний, з'їзд, тьмяно, цвях, зв'язківець, торф'яний. больше не осилю)

в когось вона є. хтось її втратив. комусь вона не дає спокійно жити… хто вона взагалі така, ця совість? чи потрібна вона сучасній людині? питання не з легких. насамперед, треба розібратися, що таке совість.

як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. поняття совісті у кожної людини своє. вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. совість є оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.

на мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.

але є такі люди, що не звертають уваги на совість. вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.

совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на , щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.

1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
    Г) цитатою.

2. Рядок, де є непряма мова:
    B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

3. Рядок, у якому цитату записано правильно: 
    Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.

4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.

    Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).

5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
    Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).

6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
   B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

7. Відповідність між поняттями та прикладами.
    1) Пряма мова: Г.
         Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
    2) Діалог: В.
        В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
             – Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
    3) Непряма мова: А.
        А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
    4) Цитата: Б.
        Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».

8. Відповідність між схемами та реченнями
    1) А: «П!»
        Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)

    2) «П!» – а.

        Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
    3) «П, – а, – п?»

        Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
    4) «П, – а. – П!»
         B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).

9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
    1) Кома:

        В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
    2) Двокрапка:

        Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
    3) Лапки:

        А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
    4) Тире:
        Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).