Іть написати текст - міркування про незабудку.

Незабудка (твір-опис квітки у художньому стилі)

Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.

Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.

  Завдання: Напиши, яка професія тобі подобається і чому. Зроби відповідний висновок.

  Мені подобається професія історика. Мені здається, що дуже цікаво досліджувати минуле.Я знаю, що історики часто відвідують розкопки, їздять у експедиції. Вони відтворюють те, що було тисячі років тому. А супроводжують їх старинні та антикварні речі.

  Історики дуже розумні. Вони знають, як краще розвивати країну. Адже їм відомі будь-які наслідки. Я сподіваюсь, що в мене вийде стати істориком. Це дуже цікава, незвичайна та активна професія.  

Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.

Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг.

Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший ... І все марно.

Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.

Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.

- Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити в 4 годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце ...

Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, і їх дуже втомлює без кінця дітям все пояснювати і розтлумачувати.

- На твоїй планеті, - сказав маленький принц, - люди вирощують в одному саду п'ять тисяч троянд ... і не знаходять того, що шукають ...

- Чи не знаходять, - погодився я.

- А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді ...

- A де ж люди? - Знову заговорив нарешті Маленький принц. - У пустелі так самотньо ...

- Серед людей теж самотньо.

У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торговців, що продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів.

Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»

Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько? »І після цього уявляють, що дізналися про людину.Любов - це коли нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте? Коли тебе не підведуть, не зрадять. Коли вірять.

Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так?

Якщо ти любиш квітку - єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка ...»