Есе"сильними й вольовими народжуються чи стають"

Прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. Бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. Якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. Ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. Отоді я був би дуже щасливий. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливим. Чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? Приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.

Бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя — це почуття повного задоволення. З цього виходить, що щастя — це стан людини. А, як відомо, стан вічний не буває. Значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. Але ж іноді...

Я відчув себе щасливим третього жовтня. У цей день я святкував свій день народження. Рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. Коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. Після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. У цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. Мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. Може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. Але не будемо заглядати далеко вперед.

Я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. Певен, що будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. Кожна людина уявляє його по-різному. Але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. Так будьмо всі щасливі!

«Божественну комедію» не без підстав вважають енциклопедією середньовічного світогляду. Але в цьому світогляді поруч із застарілими уявленнями були й прогресивні риси, що відкривали народові перспективи не потойбічного райського життя, а земного, радісного та справедливого. Про задум твору Данте так писав у листі до Кангранде делла Скала, італійського вельможі при дворі якого він жив у вигнанні: «Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне ння всього людства, тому й проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму. Письменник стверджував, що людина уже на землі повинна усвідомити своє становище, намагатися його поліпшити, звернувшись до прихованих сил у своїй душі. Данте вірив в здатність людини до духовного перетворення, а разом з тим і одухотворення всього життя.