Напишите диалог на тему: украинский язык или жаргонизмы засоряют наше !

 

«жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [ожегов с. и. 1984: 163] «жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. в нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. в отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. в отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.лексика жаргона строится на базе языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.

 

                           

                                  осінь.

                  осінь    -  золота пора року. недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  після    довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

              восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:     червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

            сонечко обігріває все менше землю. приходять перші заморозки.

            восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

              про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . в  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

                      « … падає , падає листя

                                    листя в саду мерехтить.

                                    жовте , яскраво-вогнисте

                                    тихо за вітром летить… . »

          мені також подобається спостерігати , як з дерев плавно

    пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  а як тільки пахне це опале листя! грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

                напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

  найулюбленіша пора року. вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

  та все ж таки як тільки гарно  восени!

                                   

Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. не випадково французький військовий інженер г. боплан, мандруючи в xvii ст. по дніпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. ще один іноземець, німецький й. г. коль на початку xix ст. написав у своєму записникові, що українці живуть в охайних чистих оселях, які називають хатами і які начебто всміхаються. ось таке враження лишилося в дослідника. господині не задовольнялися тим, що (як і голландці) кожної суботи мили їх, а ще й раз на два тижні білили житло. від того хати мали вельми чепурний вигляд, немовби свіжовибілене полотно. які слова вживаються, коли йдеться про українську хату? чепурна, біленька, мов квітка, привітна, гостинна тощо.ось така коротка історична довідка про українську хату.у народі українська хата оспівана в піснях, оповита різними та казковими переказами, опоетизована майстрами слова. не лишились осторонь і художники, вони в багатьох своїх картинах намагалися ввести в композицію обов'язково хоча б елемент хати. і це надавало певного колориту й визначеності всьому полотнищу.хата була й буде символом добра й надії. її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність і сподіваннями на чисте небо над головою. тільки люди, які мають красиву душу й добре серце можуть творити ці символи для нащадків.час минає, змінюється архітектура будівель, хат стає все менше по україні, натомість з'являються котеджі. та як би ми не називали сучасні будинки, суть хати не зміниться — це той берег, до якого легко причалювати, це той момент у житті кожного, коли хочеться, переступивши поріг житла, вклонитися батькам, пращурам, власне, історiя.