Люди кто учитель убьёт сложить текст по укр мове

Несподівана знахідка
Народне оповідання Полтавщини

Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.

І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.

Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.

Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?

Я з батьком пішов(ла)в поле.У колоссі щось блистіло.
Це була брудна монета.Тато розповів що нею оплачувались в СССР,тому це гарна знахідка.Цій монеті було більше 40 років!Я прийшов додому і помив її,щоб краще було видно цифри.
Цю золоту монетку я поклав у скарбничку.Я довго милувався цим скарбом

  рідна мова – це велике надбання для кожної людини. 

    говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним праді-козакам. мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. з нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. мова ідентифікує нас як народ у великому світі.

    тому треба не забувати рідну мову. вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.

на руском язьке:      

родной язык - это большое приобретение для каждого человека. 

    говоря языком предков, мы отдаем достойную дань уважения нашим славным -казакам.  язык позволяет сохранить национальные традиции, украинский мелодичную песню.  родной язык - это первое наше слово, мамина колыбельная.  с ней тесно связано познания окружающего мира.  мы общаемся, выражаем свои мысли, мечтаем, изучаем прошлое, оставляем следует для будущего.  язык идентифицирует нас как народ в большом мире.

    поэтому надо не забывать родной язык.  изучать и обогащать свою речь в большой украинской семье.

Минулого літа я побував в Києві і мене зачарувало це місто своїми пам‘ятками історії і культури. Мене найбільше вразила Києво-Печерська лавра. Києво-Печерська лавра - один з найбільших і найдавніших чоловічих монастирів на українських землях. Заснований близько 1051 року на березі Дніпра. На території лаври створено цілісний архітектурний ансамбль.Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.
Більшість лаврських споруд датується XVII–XVIII ст. і є прекрасними зразками українського бароко в архітектурі. З XII ст. збереглася майже у первозданному вигляді одна церква – Троїцька надбрамна церква над воротами головного входу в Лавру. Вона вистояла, незважаючи на численні війни, пожежі та інші нещастя, яких зазнавала Лавра впродовж своєї історії.
Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок.
Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих скарбів українського народу. Я вважаю, щоб не загубити цю пам’ятку історії, треба берегти як своє життя, родину, душу.