Твір на тему "як відшукати свій шлях у житті" не много! и !

На високій горі панує вічний холод.там розкинулось снігове місто.  навколо воно неприступними крижаними мурами. а у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. кришталем вони виблискують від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. замок дуже гарний. проте ця краса холодна. не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташинним сіпвом, не розцвітає прерасним цвітом. тут мешкає могутня снігова королева.  хтго потрапляє сюди, той все забуває.серце його стає холодним.зникають усі переживання та почуття. тут жив зачарований кай , поки добра герда не розшукала його.

Довідник школяра пошук твір-опис природи в художньому стилі на луках. це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, жовтогарячих. дивишся — і очі розбігаються. кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. на неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. а он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! глядь — до нього джмелик у гості! а придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів… дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. і я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою природа. ліс узимку. ви були в лісі, коли там панує зима? не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось . хочеться розмовляти пошепки. та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. і ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. так приємно стояти й слухати ліс.