Твір-оповідання "саме це я називаю гідним вчинком" .

з дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років п'яти . вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. я запитала   її, в чому справа. вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. я здивувалася, чому вона одна. виявилося, що вона втратила маму у великому магазині .я вирішила , що мама повинна бути всередині супермаркету. дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. вона чомусь думала, що вдома знайде маму. але вона не знала своєї адреси!   я повела її назад в магазин і хотіла попросити охоронця . але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. вона дуже мені дякувала .я подумала : добре, що я не пройшла повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу.так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.

Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичні значення іменників і ви­ра­жає зв’язки між словами в реченні. прийменники за походженням поділяються на прості та похідні. прислівник  — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? сполу́чник  — це службова  частина мови,    яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення.  він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.

жили у країні граматиці українські префікси. було їх дуже багато:   роз-, без-, під-, над-, від-, між-, і були вони поважними, і пишалися собою, бо служили українській мові - одній з найчарівніших мов світу.шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.але в кожній сім'ї бувають префікси  з-  і  с-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. а коли кликали всіх до роботи,  з-  і  с-створювали такий безлад у країні! уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось слова! хто перший добіг, той і став. так, кого хочеш, можна збити з пантелику! поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, особливо обурювалися префікси  роз-  і  без-. "ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі! "але вмовляння не . і тоді префікси зібрали велику наукову раду. вони виступали з доповідями, і нарешті ухвалили  правило: префікс  с-  пишеться перед буквами к, п, т, ф, x,  префікс  з-  пишеться перед усіма іншими буквами.і все.

з того часу префікси  з-,  с-  і пишуться за такими правилами. бо правила є обов'язковими для виконання.

хіба що невігласи цього не знають. але у нас таких немає!