Твір роздум на тему чистота - запорука здоров`я

Чистота — запорука здоров’я. Вірно, чи ні, що це вислів належить Гіппократу, не знаю. Швидше, це прислів’я. Але воно настільки увійшло з дитинства в наше життя, що іншого стану ми собі не повинні представляти. З чого починається прагнення до чистоти?

Напевно, з особистої гігієни, і, перш за все, з чистих рук. У всіх випадках життя, руки повинні бути чистими, коли ви що-небудь їсте. Ми кожну хвилину виконуємо якусь роботу, прибираємо пил, працюємо на комп’ютері, доглядаємо за рослинами, за домашніми тваринами і так далі. Готуємо їжу з овочів і фруктів, і в кожному конкретному випадку стикаємося з мільйонами мікробів та іншими джерелами забруднень, які є не тільки джерелами забруднень, але і можуть служити джерелами дуже небезпечних захворювань. Наприклад, шлунково-кишкових захворювань, від яких можна довго і не завжди успішно лікуватися. Тому, щоб цього не сталося, будьте охайними, мийте руки перед їжею, та після неї, і коли приходите з вулиці, з магазинів, з громадського транспорту. Тим самим ви убезпечите себе від всіляких захворювань, навіть від таких банальних як грип, ГРЗ., А також від більш серйозних. Так мене вчили з дитинства. Мити краще з милом, трохи теплою водою, акуратно намилюючи і ретельно змиваючи рясно водою. Якщо ви миєте в громадському місці (наприклад, в кафе), то руки сушіть електросушілкою. Бажано мати окремий рушник для рук і для особи.

Пишуться разом: вуглевидобуток, всесвітньовідомий (як прикметник; якщо ні, то всесвітньо відомий окремо, проте загальновідомий), червоногарячий, снігозатримання, перекотиполе, овочесховище, вічнозелений, одноденний, кораблебудівник, смагляволиций, легкокрилий.

Пишуться через дефіс: озерно-болотний, здивовано-розгублений, вакуум-камера, в’єтнамсько-український, штабс-капітан, тьмяно-жовтий, всесвітньо-історичний, м’ясо-молочний, світло-рожевий, темно-зелений, блок-схема, видимо-невидимо, ячмінно-житній, сніжно-білий, синьо-зелений, зменшено-пестливий.

Вислів давньоримського історика Тацита: "Усе невідоме здається величним".

Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них.
Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.