Визначити до якої частини мови належить кожне слово. пісня є український народ усієї його історії. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань народна пісня людям. у ніх - пам'ять про визначних історичних діячів, минуле, щирі почуття. пісня неодмінно лунала при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, у будь-яуц свято. пісня в праці в дорозі. зарание

Пісня-іменник
Супроводжує-дієслово
український-прикметник
народ-іменник
упродовж-прийменник
усієї-займенник
його-займенник
історії-іменник
Часи-іменник
розквіту-іменник
занепаду-іменник
під час-прийменник
важких-прикметник
випробувань-іменник
народна-прикметник
пісня-іменник
допомагала-дієслово
людям-іменник
пам*ять-іменник
визначних-прикметник
історичних-прикметник
діячів-іменник
минуле-іменник
щирі-прикметник
почуття-іменник
пісня-іменник
неодмінно-прислівник
лунала-дієслово
народженні-іменник
немовляти-іменник
хрещенні-іменник
весіллі-іменник
будь-яке-займенник
свято-іменник
пісня-іменник
допомагала-дієслово
праці-іменник
дорозі-іменник

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

1.

Г Цілий день лелеки тільки те й робили, що товклись на хаті.

2.

В Сором сказати, що нині фізкультура зовсім знищила балет.

3.

Г Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла й зверху.

4.

Б Оте тукання костура нагадує дівчині, як падають яблука.

5.

Д Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.

6.

Д Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять.

7.

Б Якось одного разу над Десною підслухав я вночі, на сіні лежачи й дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, пасучись.

8.

А Явір прислухався, як поступово засинає навколо нього все: і всохлі полини, і смутний обрій, і ожереди віддалік.