Складне речення із сурядним, підрядним і безполучниковим зв'язком це- а) він відчинив навстіж, свіжістю вітру війнуло в обличчя, і це зовсім зняло з душі очманіння. б) вагончик, у якому вони сиділи, віявився зручним для житла : не тісно, затишно, і під ногами почувається палуба в) настрій помітно покращав: зникла ота внутріщня пригніченість, яку не приховаеш від людей.

Здрастуйте, дорогі мої дідусь та бабуся! пише вам онук руслан. як ваші справи? як господарство? як ся мають бджоли, голуби та собака пірат? а як бабусин кіт бурко? напевне, як завжди, ходить гуляти на кілька днів? я дуже скучив за вами та за піратом. я вже не дочекаюся, коли будуть канікули. тоді я якнайшвидше приїду до вас в село.я живу добре. вчуся нормально, особливо мене хвалять з мови та літератури, з малювання. у вільний час я ходжу з друзями бігати на спортмайданчику.вдома я веду себе добре та батькам. я домовився з мамою, що буду кожного дня водити оксаночку до дитячого садка та забирати її. я часто займаюся з нею, показую їй букви. разом ми вирізаємо аплікації з кольорового паперу, клеїмо, ліпимо фігурки, читаємо віршики. мені дуже подобається її вчити. оксанка мене слухається. коли я приїду, дідусю, я буду тобі з вуликами, щоб тобі не було важко вправлятися з господарством. до зустрічі! цілую бабусю у обидви щоки, і оксанка теж! з привітом, руслан.

Умайстерні було вогко й незатишно, як у будь-якій старій гончарні.  під низькою стелею висів тьмяний олійний ліхтар. він шипів і потріскував. було б зовсім темно, коли б навпроти широких дверей не палало горно, що в ньому гончарі випалюють посуд. по стінах майстерні метушилися відблиски. у їхній грі все видавалось химерним. на полицях стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики. вони були підсушені, але ще сирі. горно палало малим вогнем, щоб зараз посуд не попсувати. тільки годин через вісім гончар мав запалити вогонь великий з дров соснових, липових чи осикових.  - ви все не знаєте спочинку, - здивувався козак.- хіба глечики потрібні для війни? - ми тут не глечики затіяли.    гончар узяв чималий кавалок глини, кинув на верхняк станка, закрутив круг. під його руками почала виникати кубушка з вузьким горлечком і товстими стінками.  - коли оцю макітру набити порохом і залізяччям, а у ці дірочки вставити запалені гноти та скинути з вежі на голови ворогам…    козак уважно роздивлявся череп’яну бомбу.