Яне знаю как написать лист бабусія хлопець

привіт, бабусю! як твоє здоров'я та справи? чим займаєшся? мабуть зачекалась вже від мене листів. у мене все добре, не хвилюйся. я нагодований! у теплі та добрі. у школі справи добре, вчора отримав 11 з інформатики та 10 з фізики. вдома теж все гаразд. маму нещодавно підвищили на роботі, а татові вручили премію. загалом, у нас нічого нового, все добре. напиши як ти поживаєш, чим займаєшся, що цікавого у дідуся на роботі? буду чекати відповіді. цілую, бувай, твій онук ( твоє ім'я)!

Яживу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. батьки кажуть, що їм понад 90 років. колись, до війни, їх було три. але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. його мої дід і бабуся довго називали інвалідом вітчизняної війни. він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. і дуб довелося спиляти. а два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. коли я запрошую кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «у дворі ви побачите два величезних каштани». це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку. плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. і ці кульки дуже корисні як ліки. сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. а діти з задоволенням використовують для різних виробів.

"усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им; -ою) коли я вийш(-ов; -ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла; -ов) додому, адже було дуже холодно. за цими дітьми я спостеріга(-в; -ла) з вікна. усі вони були надзвичайно щасливі. грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. по їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в; -ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. відразу ж поча(-в; -ла) розмову. за перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід афанасій.