Власне висловлювання на тему кожній людині властиво помилятись

Не бійтесь робити помилки! Людям властиво помилятись. На помилках вчаться, досконалих людей не існує. Саме шляхом помилок ми вдосконалюємось . Ще з дитинства ми б'ємо коліна, щоб зрозуміти, що помилки не страшні.

Вы здесь

Главная » Ресурси » Віртуальні виставки та бібліографічні покажчики » Віртуальні виставки

Образ Тараса Шевченка в художній літературі

ОБРАЗ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

буктрейлер

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

Він немов великий факел з українського воску,

що світиться найяснішим і найчистішим вогнем

європейського поступу, факел, що освітлює цілий

новітній розвиток української літератури.

І. Франко

Художні твори про Тараса Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору «Кобзаря» свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Художня Шевченкіана нині нараховує понад сім тисяч творів. Завжди вона була і залишається не лише літературною, але й суспільно-політичною проблемою, яка творилася в гострій ідеологічній боротьбі у рамках жорстокої цензури в XX ст., в стильових шуканнях та наполегливого відбирання зерен правди про Шевченка у наш час національного самозбереження.

Проникнення в магію творчості, “розсекречення” лабораторії митця справедливо вважається найскладнішим завданням автора історико-біографічного прозового твору, від виконання якого багато в чому залежить і загальний художній рівень.

Розгортаючи процес становлення характеру в часі, письменник то розкладає його на складові, то збирає в ціле; зосереджуючись на “внутрішньому” в біографії, пов’язує його із «зовнішнім» - діями героя, життям тих персонажів, з якими той зустрічається; утверджує ідею розвитку, фізичних і духовних змін, що творили цілісний образ, який уособлює певну моральну величину.

Одні кажуть, що друзі перевіряються в біді. Інші наполягають на тому, що справжній друг той, Чи є місце заздрощам у товариських стосунках.

На мою думку, правильне і перше, і друге твердження. Адже справжній друг має і допомагати, і радіти за тебе. Та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. Бо той, хто не до в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. А якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш.

І тут ми плавно переходимо до заздрості. Те, шо заздрити не можна, знає кожен. Та от чи справді він ніколи не заздрить? Ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. А як щодо товаришів - вони ж не друзі. Але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.