Складіть речення за поданими схемами ], [ ] , [ ]. [ ] - [ ], і [ ], і [ ]. [ ], а [ ], [ ] : [ нужно

Ти завжди у всьому мені єш. пам’ятаю той перший раз, коли ти мене вчила пекти періг із яблук. дуже вдячна тобі за те, що в своєму житті я вмію робити те, що ти мене навчила: я в’яжу, роблю різні страви за твоїми рецептами. бабусю, ти мій життєвий наставник.щоб я робила без тебе,без твого тепла, ласки? я обожнюю ті моменти, проведеного часу у твоєму селі.адже без твоєї домівки, твого песика і широкополих степів не проходять жодні мої канікули. я мрію, лише про те, щоб ти жила так довго, як живе твоя ти мій стимул у житті, моя друга мама.(хлопці пишуть від чоловічого роду)

Українці завжди були дуже гостинними. навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. і так було завжди, бо так повелося з давніх давен. а чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі? як на мене, не дуже. звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними.  як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.