Пять предложений с вежливоми словами

Какой прекрасный сегодня денёк
Какая та девочка очень красвая
Мне попался очень вежливый учитель
Прелестный сегодня дождик прокапал
Красивый,хороший и добрый ученик к нам пришёл в класс

Тема: Зображення Київської Русі у другій половині XIIст..,походу князя Ігоря і йогоневдалих наслідків.

Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.

Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.

Давайте знайомитися. Я -  підсніжник. Я  дуже маленький та тендітний. Але більш за все люблю сонечко, мабуть, більше, ніж інші квіти. Тому, тільки з'являться перші теплі промінчики и почне танути сніг, я починаю рости. Ще не має зеленої травички, ще на деревах не прокинулися бруньки, а я вже сповіщаю усіх: "Весна прийшла!" А це означає, що незабаром прилітять співучі пташки, у зелене мережево смарагдового лістя одягнуться дерева, верба випустить своїх пухнастих "котиків", м'яка, пухната травка вкроє  ковдрою усе навкруги. А я - перший, хто це побачить, я всіх розбудив. Я привів весну!