Речення звертання зі словом дружина(воїни)

Воїни, мої ,ви вірні .

Доброго дня, Оленко!

Пише тобі твоя подруга Галинка. Зараз я відпочиваю на канікулах у своєї бабусі. Мені тут дуже цікаво. Зранку я допомагаю своїй бабусі нагодувати домашніх птахів та тварин. Це цікаво тому, що для малесеньких курчат та гусенят бабуся готує спеціальний корм, замість води дає відвари трав. Все це робиться для того, щоб малята не захворіли. А ще я рву траву для кози, мию посуду, прибраю у кімнаті.

Бабуся навчає мене збирати і сушити лікарські рослини, а потім робити з них чудодійні відвари.

Тут , з якими ми ходимо на річку купатися, дивимося фільми, граємо в цікаві ігри. А ще мені подобається смчне і цілюще козяче молоко.

Пиши, як проводиш канікули ти.Коли приїдеш в гості

До зустрічі!

Галинка.

18 червня 2014 року

«Заповіт» Т. Г. Шевченка являє собою найпоетичніший гуманістичний маніфест не тільки в українській, а й у світовій літературі усіх часів. «Маніфест» можна з впевненістю вважати програмою життя і творчості великого Кобзаря. Це неповторний поетичний заповіт, у коротких рядках якого поет звертається до своїх сучасників і майбутніх поколінь. Автор «Заповіту» мріє, щоб народ згадував його «незлим, тихим словом» і щиро вірить у те, що й через багато років його творчість і його ім’я не забудуться українцями. Т. Шевченко забуває про мотив власної смерті, який ми бачимо у початкових рядках віршу. І це цілком природно, адже автор розмірковує про долю Батьківщини. Смерть більше не лякає Кобзаря, бо автор мріє лише про те, як дніпровські хвилі понесуть «у сине море кров ворожу». Заради цього поет згоден покинути грішну землю і полинути до Бога. Тоді степова могила перетвориться у нерукотворний пам’ятник, яким і стала для наших сучасників творча спадщина великого Кобзаря.