Родные края такие прекрасные,и всегда такие родные. Всегда свежий,прохладный воздух. Прекрасные леса,реки. Если ты живешь в такой местности). Они вдохновляют,и оживляют. Родные края прекрасны : зеленые лужайки,высокие деревья,просторные улочки. Наши края самые просторные,можно сказать живые.
Bulanova
28.11.2020
Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
vladimirdoguzov
28.11.2020
-Ех,не хочеться покидати рідний край...-сказала мама з болем в очах. -Не хвилюйся,все буде добре,війна скоро закінчиться,-посміхаючись промовив Івась. -Сядь на лавку,перед дорогою завжди треба посидіти,кажуть,що тоді дорога буде легшою. -Якби ж то мамо,якби... Вони довго журилися,не хотіли покидати Україну,але німецькі війська сунули на країну і безжалісно трощили все. -Але ж ми повернемось,мамо,повернемось? -Хотілося б синку,навіть якщо не вдасться,я все одно залишу тут частку себе,тіло буде десь далеко,а душа рватиметься на волю,на рідну землю -Україну. -Мамо,ешелон рушай,швидше,бо не встигнемо!