Скласти по 5 словосполучень кожного типу: узгодження, керування, прилягання

Узгодження: батьків орден, яскрава веселка, досвідчений майстер, спідня кишеня, свіжий легіт.
керування: читати книгу, зібрати врожай, знайшов можливість, взувся на швидкоруч, ставлення до людей.
прилягання: знати достеменно, зненацька вихопився, швидко читати, співати йдучи, особливо старанно.

Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем, а інші — дію, не обмежену ні початком, ні кінцем. За цією ознакою дієслова поділяються на два види: докона­ний і недоконаний. Видові значення властиві всім дієсловам та всім дієслівним формам.

Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії (тобто виражають обмежовану в часі ознаку) і відповідають на питання що зробити?

Наприклад, дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівав­ши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напише­мо, сказаний, скошено, посидівши — на кінець дії; мигнув^ гукнете, до ударивши — на одноразовість дії.

Знайша лише це.
Клейноди козацькі — відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали : корогва (прапор), булава, бунчук, пірнач, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо. Вони зберігалися в січовій Покровській церкві чи у військовій скарбниці, звідки їх виносили перед козацькими радами, походами. За ступенями клейноди поділялися на гетьманські (вручалися спочатку польським королем потім російським царем), полковницькі, сотенні (вручалися гетьманом), кошові (вручалися військовою радою Запорізької Січі), курінні (вручалися курінною радою) і паланкові (вручалися кошовим). Кожен з клейнодів належав певній особі із запорізької старшини. Булава—кошовому атаману, прапор—хоружному, бунчук—кошовому, але тримав його над головою отамана —бунчужний. Військова печатка належала судді, пірнач—полковникові, литаври—усьому війську.
Булавою називалася срібна (зверху позолочена), прикрашена коштовно-стями куля насаджена на металеву чи дерев’яну палицю.
Корогвою називалося шовкове яскраво-червоної, малинової чи інших барв полотнище з різними зображеннями посередині (залежало від кого їх було одержано) — білим польським орлом, або двоголовим російським, а по боках та архангелом Михаїлом та ін. Блакитні сині полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів і почасти інших знаків — небесних світил, святих Михаїла, Юрія, та ін. Стали переважати XVII ст. Поєднання цих кольорів на полкових і сотенних знаменах продовжує поширюватись і в XVIII ст. Треба зазначити, що поєднання жовтого й блакитного кольорів бачимо й на багатьох гербах козацької старшини тоді ж. Ще за часів Речі Посполитої уславився звичай, коли клейноди —атрибут влади й гідності— давалися козацькому війську польськими королями; згодом відповідно—російськими царями. Військо запорозьке одержувало військові знамена в 1708, 1736, 1743, 1763 рр.в останніх трьох випадках ці знамена були жовті з білою по периметру.
Бунчук — це проста помальвана палиця, на кінець якої насаджували мідну кулю під яку вставлялося волосся кінського хвоста.
Військову печатку виготовляли зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці, в жупані, із шаблею і порохівницею та рушницею через ліве плече. На печатці був напис „печать славного войска запорожскаго низового”. Курінні печатки мали зображення левів оленів, місяця, зірок, шабель, луків, тощо.
Пірнач (жезл) невелика булава зі срібною чи залізною кулею, з вертикальними вирізами уздовж неї або з особливими виступами у формі наконечників списів упоперек кулі, часом із шістьма парами над кулею.
Литаврами називаються залізні (срібні) котли з натягнутою на них шкірою і дерев’яними паличками для ударів по шкірі.
Палицями називаються товсті, гладенько обстругані, помальовані палки, оправлені сріблом з тупим залізом на кінці.
Значками називаються прапори куренів сотень.