Нужен публицистический текс на укр. язык. (можно на ) !

Володимир ... повернувся до Києва. І коли прийшов, повелів перехилити ідоли - одних порубати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати до хвоста коня і волочити його з гори по Боричевому узвозу до струмка і приставив 12 мужів колотити його палицями. Робилося це не тому, що дерево що-небудь відчуває, але для наруги біса, який обманював людей в цьому образі, - щоб прийняв він відплату від людей. "Великий ти, Господи, і дивні діла твої!". Вчора ще був шануємо людьми, а сьогодні осміяний. Коли вабили Перуна по Струмка до Дніпра, оплакували його невірні, тому що не прийняли ще вони святого хрещення. І, притягнувши, кинули його в Дніпро. І приставив Володимир до нього людей, сказавши їм: "Якщо де пристане він до берега, відштовхував його. А коли пройде пороги, тоді тільки залиште його". Вони ж виконали, що їм було наказано. І коли пустили Перуна і пройшов він пороги, викинуло його вітром на мілину, і тому уславилося місце то Перун мілину, як зветься вона і досі. Потім послав Володимир по всьому місту сказати: "Якщо не прийде хто завтра на річку - чи то багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - буде мені ворогом". Почувши це, з радістю пішли люди, радіючи і кажучи: "Якби не було це хорошим, не прийняли б цього князь і бояри". На наступний же день вийшов Володимир з попами цариці і корсунськими на Дніпро, і зійшлося там людей без числа. Увійшли в воду і стояли там одні до шиї, інші по груди, молоді ж біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж, стоячи, робили молитви. І було видно радість на небі і на землі з приводу стількох мось душ; а диявол говорив, стогнучи: "Горе мені! прогнати я звідси! Тут думав я знайти собі житло, бо тут не було вчення апостольського, не знали тут Бога, але радів я служінню тих, хто служив мені. І ось уже переможений я невігласом, а не апостолами і не мучениками, не зможу вже царювати більш в цих країнах ". Люди ж, охрестившись, розійшлися по домівках. Володимир же був радий, що пізнав Бога сам і люди його, і поглянув на небо і сказав: "Христос Бог, Який створив небо і землю! Поглянь на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати тебе, істинного Бога, як пізнали тебе християнські країни . Утверди в них правильну і неухильну віру, і мені до Господи, проти диявола, так здолаю підступи його, сподіваючись на тебе і на твою силу ". І сказавши це, наказав рубати церкви й ставити їх по тих місцях, де колись стояли кумири. І поставив церкву в ім'я святого Василя на пагорбі, де стояв ідол Перуна та інші і де творили їм треби князь і люди.

Твір не шукай правди в інших якщо у тебе її немає,візьми за основу,вибери сама репліки
Повноцінне життя кожної людини не можливе без спілкування з іншими. Усі почуття ґрунтуються на відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості, її погляди та уподобання. З дитинства ми шукаємо друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. Коли ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу на інтереси, погляди, принципи та моральність людини. Потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними ти будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. Інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого оточення, забуваючи, ким насправді являємося ми самі. Ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. Та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. 
Ніхто не хоче бути обманутим. Усі на світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. Чи це можливо у сучасному світі? Чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? Більшість з вас подумки відповіло: ні. А хотілося б, чи не так? Та спершу погляньмо самі не себе. 
Кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. Запитаймо себе: чи я завжди говорив правду, чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? Я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь на ці запитання буде стверджувальною. Я сподіваюсь, але сумніваюся. То ж чи справедливо вимагати від людей щирості, коли сам говориш брехню? Чи чесно картати їх за те, що вони сказали неправду, коли ти теж її кажеш? Чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом, коли самі ж пускаємо порох комусь в очі? Тому що в тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і на помічаємо колоди у своїх. Тому що ми не усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. Тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому не відповідати своїм же вимогам. 
Чи можливо щось змінити? Це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися: не знаю. Я не знаю, як створити світ і суспільство, побудовані на правді, і чи можливо це взагалі. Я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. Як би банально не звучала ця фраза, але вона – це та сама правда, яку ми всі шукаємо. 
Якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. Головне – вірити в майбутню перемогу правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть в найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його на своїх руках. 
Але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «Не шукай правди в інших, коли у тебе її нема».

Повноцінне життя кожної людини  не  можливе без спілкування з іншими . Усі почуття ґрунтуються  на  відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості,  її  погляди та уподобання. З дитинства ми  шукаємо  друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. Коли  ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу  на  інтереси, погляди, принципи та моральність людини. Потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними  ти  будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. Інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого оточення, забуваючи, ким насправді являємося ми самі. Ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. Та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. 
Ніхто  не  хоче бути обманутим. Усі  на  світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. Чи це можливо у сучасному світі? Чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? Більшість з вас подумки відповіло: ні. А хотілося б, чи  не  так? Та спершу погляньмо самі  не себе. 
Кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. Запитаймо себе: чи я завжди говорив  правду , чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? Я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь  на  ці запитання буде стверджувальною. Я сподіваюсь, але сумніваюся. То ж чи справедливо вимагати від людей щирості,  коли  сам говориш брехню? Чи чесно картати їх за те, що  вони сказали неправду,  коли   ти  теж  її  кажеш? Чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом,  коли  самі ж пускаємо порох комусь  в очі? Тому що  в  тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і  на помічаємо колоди у своїх. Тому що ми  не  усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. Тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому  не  відповідати своїм же вимогам. 
Чи можливо щось змінити? Це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися:  не  знаю. Я  не  знаю, як створити світ і суспільство, побудовані  на   правді , і чи можливо це взагалі. Я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. Як би банально  не звучала ця фраза, але  вона  – це та сама  правда , яку ми всі  шукаємо . 
Якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. Головне – вірити  в  майбутню перемогу  правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть  в  найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його  на  своїх руках. 
Але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: « Не   шукай   правди   в  інших ,  коли  у  тебе   її  нема».