Скласти диалог про размовы с мамою про её рабочий день , мама домахозяйка

Очь. Мамапападома?
Мама. Нет.
Дочь. Жаль…
Мама. А что? 
Дочь. Как ты думаешь, он не очень рассердится?
Мама.  Из-за чего?
Дочь. Ну… Не хотела говорить, но придётся. Я привезу тебе щенка. Ты же хотела хаски. Давай так: я позвоню в дверь, оставлю щенка и убегу. Как будто тебе его подбросили. 
Мама.  Я так не хочу. И вообще, я думала о корги…
Дочь. Правда? А-а… А я уже договорилась о хаски.
Мама.  Мне очень приятно…  Но откуда у тебя столько денег? Ты же у папы недавно занимала…
Дочь. Это не дорого. Тебе же не важно, какого цвета у хаски глаза, голубые или коричневые? 
Мама.  Да нет, но…
Дочь. Он немножко бракованный… разноглазый... но это ведь ничего?.. Стоп…  Нашла объявление. Продаётся корги за 5 тысяч.
Мама.  Но он же стоит 50!
Дочь. Да?.. Ну, метис, наверное. 
Мама.  А ты подумала о главном? Как его примет наш кот?
Дочь. Нормально примет.
Мама. Я не уверена… и потом… у меня работа. Я сижу за компьютером дни и ночи, как папа Карло!
Дочь. Вот. Так я и знала. Ты всю жизнь будешь искать причины и так и не заведёшь собаку. Не нужно было тебе говорить.  Привезла щенка, оставила под дверью – и всё. Была бы тебе радость... Жди.

День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є

не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото,

але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, що

відбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже,

незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки

змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до

свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.

Для мене незалежність – це,

насамперед, можливість говорити те, що

ти думаєш, і мати свою думку. Може іноді

трохи неправильну, але все ж могти

будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в

якому разі не можна плутати свободу із

вседозволеністю. Адже незалежність –

це перш за все відповідальність за власні

дії.

Чи справді бути незалежним так

легко? Я вважаю, що ні, бо за справжню

незалежність треба боротися, працюючи

над собою щодня. Впродовж віків багато

хто намагався обмежити нашу свободу,

але ми повинні залишатись незламними,

як і наша вільна і незалежна держава.

Опис процесу праці.

Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.  

Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!

Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.  

В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.  

"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!  

Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!