Скласти казку. як текст зник з підручника

на хвилі історичних припливів і відпливів тарас шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. до цього космічного порівняння не задля звеличення. у нашому мікросвіті справді живе макросвіт. на нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники — носії духу. істину вчення григорія сковороди про єдність трьох світів — мікросвіту, макросвіту і світу біблії — ми гостро відчули в xx столітті, коли  .від утрати цього третього світу почали розпадатися і глухнути перші два.  ми стали ворогувати з природою і з собою.

феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. він символізує душу українського народу,, втілює його гідність, дух і пам’ять. отже, шевченко в нас більше ніж великий поет — він національний пророк і мученик, розіп’ятий і воскреслий. нині, коли україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, великою чорнобильською притчею, шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи.

написавши слово «бог» з малої літери у всіх виданнях «кобзаря», наш лютий час дав свій антишевченків-ський ключ до книги. справа в тому, що таке переосмислення центрального образу перевернуло призму шев-ченкового світосприймання і здрібнило великі світила шевченкового світу — любов, істину, волю, добро, матір, україну. актуальність шевченка сьогодні не в тому, що він порушував великі вічні питання або дав нам відповідь на них,- кожне покоління мусить(само шукати відповіді на питання, поставлені часом. нині ми повертаємося лицем до загальнолюдських цінностей, а отже, й до шевченка. 

Доброго дня пані ромашка. можна я трішки попоїм з твоїх вуст? запитав метелик. -таки добрий день ти хотів попоїсти з мене? -так якщо ви вільні зараз? -звісно я ж кожен рік вільна. та знаєш я така тендітна та красива,що мені не дуже хочеться,щоб мене зараз хтось сипав. то будь ласка знайди іншу квітку. відповіла вона. -але я ж можу не знайду иншу квітку. сумно сказав метелик. -нуу знаєш якщо так потрібно, трохи можеш,але залиш іншим комахам. (метелик сів на ромашку та не замінивши з'їв весь пилок що був на ній) -і тобі добра квіткові,і. (але у відповідь він нічого не отримав. ще довго метелик питав -з тобою усе добре? )