Скласти вірш про україну.маленький на 4 стовбчики.без автора.

Є на світі дивний край.
Зветься  "Україна",
Де радіє водограй,
Ллється пісня солов'їна. 

Де доброзичливий народ
Хлібом-сіллю радісно зустріне,
Де весело танцюють хоровод,
Де кожен в зелені гори, явори,
Широкі степи і у море з радістю порине. 

Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки; від  тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки. Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. У серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького  (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів.   У 1910 році за ініціативою Дмитра Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. Нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується.      

Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.

Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік.

Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею.

Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.

Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього.

Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола).

Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра).

Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції.

По-перше це «День міста» — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році «День міста» святкувався 6 травня.

У нас також є «День прапора» (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.

Якщо у вас поганий настрій, або забагато думок — прогуляйтесь вулицями міста, які зачарують вас своєю красою і неповторністю. Багато з них збереглися протягом століть. Відомо, що тоді будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади будинків здебільшого тривіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «Кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок вартий уваги, кожен має свою історію. Щоб її узнати-треба просто завітати до гостинного українського міста Львова!