Я живу у маленькій хатині зі своєю сім’єю. Нас у сім’ї троє -
це я, мама і тато. Живемо ми неподалік від великого парку.
Якось мені захотілося піти на прогулянку. Надворі було літо, я пішла до парку і цілий день провела там. Я довго блукала парком і не помітила, як минає час. Раптом настав вечір, мені стало страшно. Тут мені почувся якийсь дивний звук. Я не могла зрозуміти, звідки він лунав, але мені здалося, що то і був сам Вечір, він ніби вітав мене і застерігав, що вже пізно і час іти до дому, бо батьки будуть хвилюватися та шукати мене. Я стала озиратися, намагаючись знайти, звідки лунає звук. Я побачила дерево, а на ньому – птаха. Виявилося, що це просто сова. Вона була велика, а її очі дивилися прямо на мене, наче вона до мене зверталася. Я швидко побігла додому. На цьому і закінчилася моя зустріч із Вечером.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Дiалог з однокласником чи потрiбнi у школi уроки етики
-Катрусю,як ти думаєш,чи потрібні нам уроки етики?
-Я гадаю,що так.А яка твоя думка?
-Я думаю,що нам геть не потрібна ця етика.Ми й так виховані.
-Ти впевнений,що всі ми?Пам*ятаєш,як Іванко на моєму Дні Народженні витирався скатертиною та кинув шматок торта в Оленку.
-Так,пам*ятаю.Краще б і не згадував.
-От як ти гадаєш,Іванкові потрібна етика?
-Добре,згоден.Іванку потрібна.Але мені все одно вона не потрібна!
-Гаразд,а пам*ятаєш,як ти не поступився місцю старенькій бабусі,коли ми їхали на тренерування?Чи не привітався з мамою Ганусі?А також я пам*ятаю,що ти обізвав Маринку!Вона на тебе ще досі ображається!
-Так.Мені також потрібна етика...Піду вибачусь перед Маринкою,доки урок не розпочався.