Написать твир-роздум з элементами опису на тему золота -осинь

В історію живопису Ісаак Ілліч Льовітан увійшов перш за все як пейзажист. Льовітан – творець так званого «пейзажу настрою». Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу. На картині «Золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті вітки чагарника. Земля укрита жовтіючою травою. А на лравюм бережу річки – ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображенний художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі стіни. Майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою. Пейзаж «Золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «Смутна пора і чарівність. Приємна мені твоя: прощальна краса», – так сказав про золоту і тінь Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природі все однаково удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину «Золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.

Самый лучший отметить День Независимости - посетить какое-нибудь интересное место, связанное со славной историей Украины, например одну из казацких столиц. Батурин - очень подходит для этого. Мы до этого там не были, а отзывы о тамошнем недавно отстроенном историко-культурном заповеднике «Гетьманська столиця» очень разные. Одни говорят, что новодел и картинка для туристов, другие - очень хорошо и качественно отреставрировали, и что есть на что посмотреть. В этом году решили взглянуть на Батурин, ну и вообще посмотреть что там еще хорошего в округе. 
Выехали и з Киева не очень рано, около 10.00 и по окружной вокруг Броваров к первой точке нашего маршрута - Козельцу.
Сразу хочу отметить, что дороги в тех краях на удивление хорошие. Трасса Киев -Чернигов вообще роскошна, после поворота на Глухов четыре полосы превращаются в две, но тоже всё очень пристойно. Ну и мелкие дороги Коропского района вполне годные. Очень радует такое положение дел: будут дороги - будут и туристы ездить. Единственная дорога, что там сейчас не в очень хорошем состоянии, по которой возвращались домой - это участок что возле полегона Десна, старая дорога Чернигов-Киев. Вот ее изрядно подпортили за последние несколько месяцев.

КОЗЕЛЕЦ

Поселк на берегу реки Остёр. В XVII - XVIII веках - административный центр Кзелецкй сотни Киевскго полка, место дислокации полковой казацкй старшины. В поселке сохранилось нескольк интересных памятников той эпохи: Николаевская церковь (1784), Вознесенская церковь (1866-74), дом канцелярии Киевского полка (1756-60),Усадьба «Покорщина» (1750-е и 1760-е) — одна из старейших дворянских усадеб Левобережья. Ну и конечно самая главная жемчужина, памятник архитектуры национального значения - собор Рождества Богородицы (1752-1763гг). В этт раз удалось даже внутрь попасть и посмотреть на красивейший деревянный иконостас, в работе над которым, как полагают, принимал участие Растрелли. 

У кожної людини бували дні, коли він радів, і коли сумував. А також, був день, після події якого, довго не можна було його забути. І у мене є такий день, який більше всіх мені запам'ятався, як найяскравіший і щасливий день в моєму житті

Найкращим днем ​​в моєму житті був день мого народження. Тому що з цього моменту я почав (почала) свій життєвий шлях. Життя дається людині для того щоб він прожив її не дарма. Як свідчить цитата: "Життя безглузде і ми самі вирішуємо, яким змістом її наповнити". Це найцінніший подарунок, який дається людині - життя. Її можна прожити не ризикуючи, спокійно і тихо, не залишивши про себе сліду в історії. Але можна не боятися йти до своєї мети. Досягати всього, що ти хочеш. Адже в кожній людині закладено великий потенціал. Потрібно тільки намагатися його розвинути.

Повторити цей день неможливо, але можна дати нове життя своїм дітям, які зможуть гідно продовжити шлях до цілей. Сказати більше нічого, потрібно робити і тоді мета стане ближче і мої майбутні діти зможуть сказати, що їх батько жив недарма.