Написати твір про "людські чесноти скорее !

Якщо казати про людські чесноти, то відразу ми згадуємо такі якості як чесність,справедливість, вірність, доброта, працьовитість, чуйність, милосердя, щедрість та вічливість. Кожнє з цих якостей є невідємниною рисою порядньої людини. Не може бути людина чесна та зла, або добра та жадібна. На мій погляд, ці риси характеру виховується з дитинсива, коли маленька людина пізнає Світ. Буває дуже прикро, коли зустрічаєш людину на перший погляд охайно вдягнуту та з гарними манерами, а коли починаєш більше спілкуватись , то розумієш, що справжніх людських чеснот в такої людини обмаль. Щоб не стати такою людиною, треба більше прислуховуватись до свого серця, бути мидосердним до людей, навчатись бачити те, на що ми буває не звертаємо уваги, прагнути до людям та тваринам.

   Що прикрашає наше життя? Звичайно ж, це природа. Як добре, коли весною виходиш на подвір'я, а там усе зелено, яскраво, свіжо. 
   Я дуже люблю  квіти, тому вдома в мене стоїть декілька вазонів із фіалками, антуріум та агава. Ви навіть не уявляєте які вони гарні, коли цвітуть. До того ж, вчені доводять, що кімнатні рослини очищують кисень, тому добре впливають на здоров'я людини. Я часто бачу багато квітів у друзів вдома. Це, мені здаєть, вже частина інтер'єру, коли в кімнаті багато рослинності, то стає навіть затишніше. Коли за вікном люті холоди, дощ чи спека, заходиш до кімнати, і тобі стає тепло на душі, квіти заспокоюють, розслабляють.  
  Таким чином, можна зробити висновок, що квіти  - це неохідна річ у кожному домі. Але пам'ятайте, що  рослина - це живий організм, який потребує догляду.

Твір-роздум про вчинки людей на основі власних вражень у художньому стилі. Вчинок
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.