Скласти речення зі словом квитанция

Коли я здала своє взуття на ремонт мені дали квитанцію

Що посієш - то і пожнеш. Раніше, коли я чув це прислів"я, думав, що воно тілько про роботу людини. Зробиш що-небудь -і тоді будеш щось мати. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можно перенести і на людські взаємновідношення. Посієшь щось лихе, недобре - так ось таке і збереш. Це будуть гіркі плоди з твєї життєвої ниви. Нерідко можнобачити, що до людини, котра комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано відносятся оточующі. И навпаки. Коли
 
в общем сама дальше переводи, мне надоело

 человек искренний, доброжелательная, вежливая - это она со своей нивы пожинает взаимность и почет других. Добро порождает добро, а зло разъединяет людей, разрушает их души. А потому треба всем задуматься, чем же засеять свою ниву, чтобы пожинать добрые плоды. Очень часто каждому из нас приходится слышать от взрослых такие выражения: «Нельзя», «Что люди скажут?», «Не смеши людей». Но нередко мы не задумываемся над их глубинным содержанием. Уважение к общественной мысли - одна из основ народного этикета, который является неписаным сводом норм и правил поведения человека с родными, знакомыми. К сожалению, часто приходится встречаться с дерзким отношением моих ровесников к старше возрастом, пренебрежительностью к младшим. Это результат того, что вдоль возрастов терялись народные традиции, духовные достояния поколений. И сейчас, как некогда, необходимо возродить традиции уважения к старшим, сохранение родственных связей, почета к слову, языку. Прочитал я недавно сказку о сыне, который отца от преждевременной смерти. А случилось это так. Когда-то старых людей, которые уже ничего делать не могли, спускали на лубках у пропасть: чтобы хотя хлеб не ели. А один мужчина очень любил своего отца и, не выполнив жестокого закона, запрятал его в хлеве. Вскоре в тех краях случился недород. Отец и посоветовал сыну пересеять поле. Долго испытывали удивление люди богатому урожаю, а когда узнали, что посоветовал мужчине отец, то перестали стариков вывозить на лубках. Уважали до самой смерти, так как родители мудрые, жизням битые. Эта сказка принудила меня призадуматься над тем, как мы относимся к старшим. Когда-то их почтительно называли на «вы». Но, к сожалению, случаются случаи, когда мальчик или девочка не уступают местом людям преклонного возраста в транспорте, не спешат бабушки поднять трудный чемодан, забывают поздравить родных с праздником. А все из-за того, что кому-то не случилась сказка о признательном сыне, которая учит уважению к старшим.

Третє тисячоліттяПоколінню, що переступає рубіж третього тисячоліття, випала щаслива нагода. Хай умоглядно, але все ж відчути себе причетним до таких грандіозних  історичних перетворень, як  зміна  епох.Звісно, наївно  і безпідставно чекати від віку, що настає, якихось несподіваних механічних нововведень, покликаних до невпізнанності змінити  життя,  чи  тішити  себе  надією  на  раптовий  наплив  незбагненних добрих  див. Мова про  інше:  волею  долі,  свідомо чи несвідомо, нам  дано відчути саму атмосферу цього незвичного часу. Об’єктивна реальність складається таким чином, що мимохіть заполонює свідомість уявленнями масштабними — від прадавнини до неозорого майбутнього.У жодному разі не претендуючи на всезагальність і всесприйнятність, висловлюю  припущення, що  все-таки  більшість  із  нині  сущих  певним чином  реалізує  своє  минуле,  покладаючи  одночасно  привабливі  сподівання  на  грядуще.  це  абсолютно  нормальний  процес  своєрідного  пошуку смислу буття. Безперечно, кожному хочеться мати у своїх активах якомога більше добрих справ, адже це основний (якщо не єдиний) критерій доцільності  існування. Молодою країною вступила на неоглядний путь майбутніх віків незалежна Україна. Плани у неї — величні. Підстави  тому — велична  історія.