Правильно побудуй кожне речення. напиши їх у такій послідовності, щоб вийшов текст. добери до нього заголовок. вони, тепер, доглядати, квіти. у, наш, клас, чисто. діти, їх, виростили. на, вікна, у, клас, стояти, квіти. учні, сам, прибирати, його.

Питання, здавалося б, риторичне, адже в кожного свої плани, цілі, свої цінності та пріоритети … років з 5-7 тому я б не вагаючись відповів щось на кшталт – успіх, незалежність, свобода і тому подібне. Сьогодні, роздумуючи над цим моментом, я зловив себе на тому, що цінності трішки змінились. Можливо течія життя видала новий виток найважливішого, можливо вік зіграв свою роль (як не крути – вже 35), але нині я б не заявив зі 100% впевненістю, що найголовніше – це соціальні статуси, фінансова незалежність, самовдосконалення, самовираження і т.д.
Для повної душевної гармонії потрібно щось інше, ніж гроші, звання та регалії, щось більше та глибше, щось суттєвіше … Колись я читав мудру думку, яка говорить: “Успіх та звання не відіграють ніякого значення, якщо ти не маєш кому їх присвятити”. Саме так, якщо ти самотній, якщо біля тебе немає по-справжньому близьких та рідних людей – яка різниця, скільки купюр в твоєму гаманці чи які нагороди ти отримав.

Коли я закінчую всі свої справи та повертаюсь додому, то відчуваю спокій та задоволення від того, що є куди повертатись. В кожного з нас є батьки і батьківська хата, де завжди тобі раді, де завжди тебе підтримають та зрозуміють і дай Боже довгих років життя нашим батькам та матерям, але я говорю трішки про інше. Навіть в Біблія каже, що “… Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом” – от саме про другу половинку, про людину, яка присвячує тобі своє життя, я і хотів сказати.

Все ж таки найважливішим досягненням кожного чоловіка є міцна сім’я. Ну от заробиш ти купу грошей, набудуєш будинків, накупиш машин … а прийде час і що? Хто про тебе подбає? Хтось може сказати, що при грошах можна не перейматись тим, що на старості тобі ніхто і кварту води не подасть … так то воно так, подати – подасть, але ніхто навіть сльозинки не зронить, коли тебе не стане. А вірна та кохана дружина буде біля тебе до самого кінця і не залежно скільки грошей ти заробив за життя.

Коли ти приходиш додому, де тебе чекає кохана, яка нагодує теплою вечерею, розпитає про справи, поспівчуває, в разі невдачі чи підтримає, коли це буде потрібно – ось тоді можна сказати, що життя вдалось. Буває всяке … люди розходяться, розводяться … так, це дуже погано, але головне вчасно зрозуміти свою помилку і не дозволити ситуації повторитись в майбутньому. Покаятись і зробити правильно.

Багато є людей, які ведуть яскраве життя, міняють партнерів, гуляють, розкидаються грошима … але потім говорять “Я прос … своє життя”, то невже оці понти та рахунки в банках важливіші за людину, яка буде твоїм другим Я, яка буде з тобою, щоб не сталось? Важко, надзвичайно важко знайти дійсно свою другу половину … дійсно вірного друга та супутника в житті, але до цього потрібно прагнути, це повинно бути в пріоритеті …

Уявіть собі ситуацію – великий будинок, 2 -3 автомобілі в гаражі, гроші, друзі … але коли “друзі” розходяться, ти залишаєшся один … наодинці з своїми статками … Так, звичайно, при грошах “половинок” буде траплятися дуже багато, але то є половинки людської суті, людської душі та жіночності, а справжня жінка ніколи не проміняє кохання на валютний еквівалент. Кохана жінка віддає себе повністю і не вимагає нічого натомість.

Сніг на полях почорнів і поступово зник, оголивши мокру землю, вкриту тендітною травкою. Крига на річці розкололась, і попливли по холодній воді тонкі крижини. З берега за ними гали голі дерева, кивали їм вслід гілками, в яких уже народжувалось нове життя, готове от-от стати бруньками, а потім — листям. Крижини пливли назустріч весні і танули.

У поле вийшли діти, принесли із собою обрядове печиво у формі пташок, стали весну закликати. Скрізь залунали веснянки:

Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.

І раптом все пішло дуже швидко. Бруньки стали листячком, тендітна травка — молодою травицею, скрізь залунали пташині голоси й наповнили все життєрадісним співом. Лише кілька днів тому все навкруги здавалось темно-сірим, а тепер переважають зелені кольори.

Пригріло сонечко сильніше — прикрасили травку жовті кульбабки. Зацвіли абрикоси, за ними вкрилися білим цвітом вишні та яблуні. Цвіте все, «життя цвіте, як пишний сад».

Невже по цій річці тільки недавно пропливали крижини? Тепер на чистій поверхні води ми бачимо двох лебедів — чорного й білого. Благородні птахи повернулись на рідні береги, бо повернулась сюди весна, огорнула все ніжно-зеленим покровом, вишила на ньому яскраві квіти, оживила сплячу природу. Becна усміхнулась людям, і відтанули вони після зимового холоду, посміхнулися одне одному.

Почалось нове життя «на цій чудесній, радісній землі!»