Аналіз поезії "дощ(благодатний, довгожданий) основна думка: художні засоби: заранее ​

Ранок. падає сніг. вдалені чути голос птахів. все навкруги біле біле, вкрите пухнастим м*яким снігом. гілки ялин прогинаються від товстими шапками , з часом вітер їх струшує, і це зачаровує. небо чисте, блакитне, немає жодної хмаринки, сніжок вибликує наче дрібненькі діаманти, навіть боляче бивитися на цю розкіш. морозець. під ногами слизько. довкола тихо, здається ніби всі заснули під пухнастою ковдрою. у морозному повітрі звуки розносяться на далеку відстань. а ось і ворона крикнула, сорога десь далеко подала голос, а он там ще якась лісова пташка завела свою пісню. насиплю я їм крихіт хліба, у цю пору їм важко шукати собі їжу. багато лісових звірів заснули. але не всі. ось чиїсь сліди блукають по стежинь. можливо це зайчик? зимовий ліс зачаровує. немає нічого кращого , аніж зимова прогулянка .

Сьогодні  йдучи додому я бачила, як падає сніг,  як гарно він встеляє землю  білим  килимом. одна з сніжинок попала мені  до  рук.  хмарка  в  якій  колись  вона  жила  посміхнулась  мені. обережно  придивляючись до неї,  я зрозуміла, що вона не проста. вона була  ніжна та пухка, світилась немов  зірка що впала з неба.  вона мені розповіла, що  вона принцеса  усіх сніжинок,  що вона має  дуже багато родичів. та ось почалась метелиця й унесла  цю  особливу  сніжинку.  але, нажаль,  то  був  сон..