Осіння прогулянка.скласти розповидь по плану 1.похiд у лiс.2.грибна знахидка.3.колючий клубочок.4.задоволена родина повертаеться до дому

                                             Осіння  прогулянка
     Якось тато  за  вечерею  сказав:
   - Я, коли  був  малим, то  у  вихідні  не  дивився  телевізор, а  брав  кошика  і  ходив  по  гриби.
      Мама  одразу  занепокоїлася:
   - А  якщо  дикі  кабани  нападуть? А  якщо  кліщі  покусають? Ні, я  вас  не  відпущу.
       Тато  засміявся  і  сказав:
   - Де  ти  зараз  кліщів  знайдеш? Вони  вже  перед  зимою  поховалися  всі. А  кабани  не  будуть  голодні, бо  ми  підемо  в  обідню  пору.
   - Ура! Ми  на  вихідних  ідемо  в  ліс! - закричав  я.
      На  вихідних  ми  і  справді  пішли  в  ліс. Скоро  мама  з  татом  вже  до  половини  наповнили  кошики, а  мій  і  досі  залишався  порожній, бо  я  ніяк  не  міг  знайти  грибне  місце. Проте  скоро  ми  пішли  на  іншу  галявину  і  я  назбирав  ледь  не  весь  кошик  лисичок.
       Ми  уже  збиралися  йти, коли  бачимо - під  березою  у  купі  листя  стоять  три  підберезники. Я  кинуся  туди  і  почав  розгортати  листя. Але  раптом  я, ніби  попечений, відсмикнув  руку. Та  я  і  далі  гріб  листя.
       Коли  я  розкидав  усе  листя, то  зрозумів, чому  мені  стало  боляче. У  купі  листя  сховався  їжачок.
      - Мамо! Тату! - покликав  я. - Дивіться, що  я  знайшов!
       Мама  і  тато  підійшли  до  мене  і  ми  утрьох  задивилися  на  це
колюче  диво. Врешті-решт  тато  поглянув  на  наручного  годинника  і  сказав:
       - Якщо  ми  зараз  не  підемо  додому, то  залишимось  без  чаю! - сказав  він.
       Звичайно  ж, я  хотів  чаю. Та  мені  не  хотілось  залишати  їжачка. Тому  я  на  подарував  йому  три  лисички, і  ми  повернулися  додому.
       П'ючи  чай, я  сказав:
     - Цей  вихідний - найкращий  вихідний  у  моєму  житті!               

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.

У вечері сидів я на дубовій колоді біля хати.Як бачу іде тато.А він стомився бісля тяжкої роботи.Тай я запропонував йому повечеряти а потім лягти спати.Сидять за столом і питаю:

-Тату а можна я с тобою завтра на роботу піду,до тобі?

-Звісно.Але рубати дерева й робити з них фігурки етак просто.-мовив тато.

Уранці пішли разом.Як тільки я взяв сокиру у мене чуть не упала на ногу.

-Синку краще давай я буду рубати а ти фігурками займися.-сказав тато.

Я взяв ніж і до дерева а воно мені палець трохи порізало.Ну до вечора я так і просидів.Весь порізаний.Йшли додому і я тата питаю:

-Тату а як ти рубаеш дерева,вирізаеш?

-Синку це великий труд.Я ж казав що така робота важка для тебе буде.-усміхаючись сказав тато.

І тоді я зрозумів що кожна робота дуже складна.

(Если не по теме то напиши)