Казкою є твір: а- “скарб” о.стороженка б- “гер переможений” л.пономаренков- “лебеді материнства” в.симоненкаг- “мишка” б.лепкого​

а) "скарб" о. стороженка є казкою

скоріше за все це скарб стороженки =)

Объяснение:

Від самого народження, починаючи з перших днів життя, людина починає своє становлення як особистості. З молоком матері вона пізнає перші звуки, слова, аналізує оточення, в якому розвивається. Це стає основоположним аспектом на шляху пізнання себе у майбутньому.

Самопізнання досить складний процес, остаточний результат якого покладений на знаходження свого призначення в цьому світі, основної мети існування. Щоб пізнати себе, потрібно проводити аналітичну роботу з собою, періодично виявляти свої недоліки та переваги. Це допомагає розкривати сильні та слабкі сторони свого «я» і зростати як особистість. Головне в цьому завданні – не грати ніяких ролей, як ми це звикли робити кожного дня в різних ситуаціях.

Треба пам’ятати, що неможливо бути кимось, якщо ти ним не являєшся насправді, потрібно залишатись справедливим хоча б наодинці з собою. Варто чесно відповісти на питання «Хто я?», «Чого хочу від життя?» і виходячи з відповідей рухатись далі на шляху самопізнання.

Якщо розібрати практичні моменти пізнання себе, то перед людиною відкривається безліч горизонтів. Непотрібно уникати нових напрямків діяльності, а навпаки, як можна більше випробовувати себе в різних іпостасях.

Можливо, сьогодні ви займаєтесь спортом і покладаєте на це всі сили, а завтра хтось помітить, що у вас прекрасний голос і потрібно себе розвивати у вокалі. Але для цього треба самому займатися розвитком, ніхто замість вас цього не зробить. Варто прислухатися до свого серця, воно не підведе. Пошук свого призначення відбувається в довгій і кропіткій роботі, безперестанному особистому русі в глибину своїх можливостей. Такий шлях є істинно правильним і приводить до зростання впевненості в своїх діях і в своєму майбутньому. Лише в бездіяльності породжується зупинка саморозвитку і повільна деградація особистості.

Катерина — звичайна українська дівчина. на ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами.  йде дорогою вродлива українка. ступає повільно босими ногами. нахилила голову, опустила очі. руками взялася за край фартуха. здається, щоб витерти сльозу. шевченко майстерно намалював, як катерина переживає своє горе. дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. москаль також є на картині. він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на катерину. він позаду, і його обличчя погано видно. але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди.  якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. нічого не бачить катерина. опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою.