Наш розум має здатність поєднувати біль та надію, щоб отримати щось справді прекрасне. Наполегливість — це вміння продовжувати, не зважаючи на почуття. Ви змушуєте себе рухатись далі навіть тоді, коли вам хочеться все кинути, і зупиняєтесь лише тоді, коли цілі досягнуто.Почніть свою подорож із правильних очікувань. І не применшуйте кількості часу, впродовж якого вона може тривати.
Пам’ятайте, що легкого успіху не існує. Очікуйте складного шляху, і ви морально підготуєтесь до зустрічі з реальними перешкодами.
Відданість справі повинна бути пропорційною розміру ваших бажань.Ви будете здивовані, скільки всього можна досягти, якщо вірити в себе.
Сорі руского не знаю
Великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми їздимо до бпбусі. Від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. Вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. Так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. Для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.
Мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. Бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. Я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. Вони до очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
-Олеся чого ти запізнилися ?- питає вчителька Галина Миколаївна
-Я я я - почала дівчинка- проспали
- Ну що ж зрозуміло, Омельченко сідай. І коли ти навчишся незапізнватися?
- Незнаю. - розгубленості відповіла школярка.
Вчителька продовжує урок. Олеся гарно відповіла на уроці і вчителька вирішила поговорити з нею сам на сам:
- Я зачиталася книгою і незрахувалася часу і пізно лягла спати.
- Ну що ж може й ти й сьогодні запізнилася але з більш переважної причини. Але наступного разу запізнююся.
- Добре .