Складіть невелику розповідь, використавщи прислівники як засіб відсилення виразності мовлення. без плагиата 15 ! ​

Ми з моєю сім'єю поїхали на відпочинок. Моя мама з бабусею спекли пиріжки нам в дорогу. Ми вирішили поїхати на озеро. Тато з дідусем пішли ловити рибу, а бабуся гала за тим як ми з сестрою грали в хованки. Мама думала що вона буде готувати з риби. Ми грали з сестрою і раптом щнайшли малееького їжака. Я злякалась, а сестра віднесла його обережно до нас. Всі з цікавістю роздивлялись тваринку, але незабаром прийшли татко і дідусь з величезною рибою. Ми відпустили їжака і мама з бабусею вщялись за приготування риби. Риба була дуже смачною. Ми так захопитись іграми що не замітили як стемніло. Мені дуже сподобалось як ми провели час на озері.

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.

Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.

Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю

Объяснение: