Ічого мене понесло сюди . дзвеніли маленькі сніжинки. сонце здуло пінку туману. там я слухав зболем, як вітри гули. засвітило сонце, повіва вітер, від чого вербове листя прикро потріскувало. потрібно визначити підмет і присудок

І чого мене понесло сюди . (підмета немає)
                   
Дзвеніли маленькі сніжинки.
               
Сонце здуло пінку туману.
   
Там я слухав з болем,як   вітри     гули.
       --                                
Засвітило  сонце,     повіяв     вітер,від чого вербове листя прикро
                                                     
потріскувало. 

Объяснение:

Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.

Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.

Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

Якось зустрілись дві цифри: одна арабська, а друга римська. І тоді вони не могли зрозуміти, хто важливіше,і вирішили влаштуватись війну: Хто переможе, той і буде головною цифрою. Почали вони воювати таким чином: один хлопець використовував тільки арабські цифри, а інший тільки римські.Перший хлопець використовував римські щоб замінити такі слова, як "Перший, другий, третій...".

А арабські цифри використовував інший для нумерації. Наприклад Один, Два,Три...

І всі використовували для різних цілей, і усі вони виявилися корисними! Тоді вони вирішили не воювати більше. Замість цього вирішили змиритися з цим непорозумінням, і збудували собі Царства: арабська цифра збудувала собі царство, а римська собі.

І жили вони багато років, а головне, не воювали.